Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Мирослав Вересюк: ДУША ГОВОРИТ ІНКОЛИ ВІРШАМИ - ВІРШ


Мирослав Вересюк: ДУША ГОВОРИТ ІНКОЛИ ВІРШАМИ - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 37
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ JuliaN
Персональный ЧАТ Lawliet Darko
Персональный ЧАТ Liuba
Персональный ЧАТ Luka
Персональный ЧАТ Master-capt
Персональный ЧАТ TinaPohor
Персональный ЧАТ Valentyna_S
Персональный ЧАТ Vi.ola
Персональный ЧАТ Yaguarondi
Персональный ЧАТ Альона Ус
Персональный ЧАТ Андрій Л.
Персональный ЧАТ Аяз Амир-ша
Персональный ЧАТ Віталій Назарук
Персональный ЧАТ Веселий песиміст
Персональный ЧАТ Гай-Нижник Павло
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Данило-Київський
Персональный ЧАТ Дарина Днепровская
Персональный ЧАТ Дмитро Кiбич
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ Катерина Собова
Персональный ЧАТ Микола Коржик
Персональный ЧАТ Моряк
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Новосад Руслан Віталійович
Персональный ЧАТ Окрилена
Персональный ЧАТ Оксана Пісня
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Ольга Калина
Персональный ЧАТ Оля Вашека
Персональный ЧАТ Пасічник Анатолій
Персональный ЧАТ Патара
Персональный ЧАТ Світлана Семенюк
Персональный ЧАТ Сергій Прокопенко
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Чудна Пташина

Пошук


Перевірка розміру




ДУША ГОВОРИТ ІНКОЛИ ВІРШАМИ

Душа говорить інколи віршами, Буває плаче, деколи кричить… Не хоче зрозуміти, що між нами Кохання іскра вже не пролетить! А був вогонь! Палало і горіло, У полум’ї купались без страху. І на жаринки ми ступали сміло, Були безгрішні у своїм гріху. На пересуди людські не зважали, Роки, як коні, стали на диби. Молитви пересипались віршами, Які шепочу в час нічний доби. Вже сутінки у мої лізуть вікна, Від втрати біль доконує, ятрить. Без тебе жити я ніяк не звикну, Не знаю як, та доведеться жить! 04.09.2013 р.

ID: 447196
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 04.09.2013 19:02:57
© дата внесення змiн: 26.08.2014 20:50:37
автор: Мирослав Вересюк

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: вчитель, Світлана Житич, МирЯнка, Яна Корженевська
Прочитаний усіма відвідувачами (752)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додати коментар можна тільки після реєстрації
Зареєструватися може будь-який відвідувач сайта.




КОМЕНТАРІ

*ИРЕНА*, 05.09.2013 - 20:06
Все у Вашому вірші гармонійно поєднано, Мирославе: душевний сум, холодно-гарячий сюжет, вогонь почуттів, морок безнадії. Тривога автора торкнулась читачів. Як добре, що це лише вірш. Життя Вас любить і Всевишній - теж. 12 16 give_rose
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар *ИРЕНА*, 01.01.1970 - 03:00
give_rose Щедра ти на похвалу!!! Дякую за побажання і нехай воно торкнеться тебе теж! air_kiss
 
Світлана Житич, 05.09.2013 - 00:09
Пане Мирославе, мені приємно, що я Вас не образила і вдвічі приємно, що Ви відповідально ставитесь до СЛОВА. Бо поети - це ті люди, які мають розуміти, як їхні слова впливають на читача, який слід залишають у душі, що пробуджують, чому учать... ну, це власне, моя думка. Так прикро спостерігати, як натовп неврастеніків, не встигнувши зрифмувати два слова, називає себе поетами...А чи воно хоч варте уваги - те, що вони "калякають"? Але, може це й добре, що їх багато: конкуренція примушує ставати кращим. А Ви мене дуже насмішили: в мене немає "грунтовної філологічної освіти"!...Свого часу критики були нещадні і я їм вдячна. А за фахом я фельдшер-акушер...Але, якщо я Вам і справді допомогла, то щиро рада. Значить, недарма день прожила... Щодо рідковживаних слів, я з Вами згодна, але, якби Вам пояснити... Поезія - та ж музика, музика серця і душі, але записана не нотами, а буквами. І коли читаєш вірш, якщо це справді поезія, то ти відчуваєш його ритм, його мелодію.І вірш, написаний кимось іншим, починає звучати в тобі...ось як оцей Ваш. А рідковживані слова "имеют право быть",але вони можуть спотворювати милозвучність вірша. Тому, я намагаюсь їх не застосовувати. Тим більше, саме визначення говорить про те, наскільки вони малознайомі читачу. Я знаю, що таке "теплий вірш", тому мій Вам "респект і уважуха" - ризикнули! Натхнення Вам і чесних читачів!
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Світлана Житич, 01.01.1970 - 03:00
Все вірно, пані Світлано, але є маленьке але... В наш час майже всі українські слова рідковживані. Маю на увазі мовну ситуацію. І тому в бажанні зберегти літературність мови важливо не перегинати палку. Не зробити іі глянцевою, прилизаною, вищищеною... А якраз багатство мови, її колорит, можливі при застосуванні всієї мовної палітри. А ми часто свої слова заміщуємо запозиченими, а не шукаємо свої, зрозумілі. В нас же перестали називати батька татом. Хіба це слово анахронізм, а фактично воно стало рідковживаним. Тому якщо в лелеки є з десяток інших назв, всі вони мають право на вживання, бо відмовившись від них ми лише обкрадемо самі себе.І в цьму питанні мені подобається підхід сусідів - поляків. Вони розвавають власну мову, а не запозичують чуже. Дякую за стільки приділеної уваги і за дискусію-спір-дебати-суперечку. Останнє слово мені більше подобається, хоч і вживається рідше. Головне що ми розуміємо один одного. І Вам теж, найщиріші побажання!
 
вчитель, 04.09.2013 - 22:22
Красивий оксюморон "Були безгрішні у своїм гріху". 12 Навіть не віриться, що бувають такі сильні почуття...Мабуть, щасливий той, хто зміг такий шал пережити, хоч і ненадовго! 31 39 22 22
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар вчитель, 01.01.1970 - 03:00
12 12 12 Везе мені сьогодні! Ніколи цього слова не чув! Тому знову "поліз" до словника - оксиморон
Explanatory (Uk-Uk)

оксюморон, -а, ч.

Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення (напр., гарячий сніг, дзвінка тиша).

give_rose Дякую! буду знати, що я витворяю! biggrin
 
flo12 flo11 flo06 flo12 flo11
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Ярмульська Галина, 01.01.1970 - 03:00
hi flo12
 
Світлана Житич, 04.09.2013 - 21:05
вітаю,Мирославе! мені сподобався Ваш вірш, а звернула я на нього увагу через те, що його назва дивно схожа на назву мого вірша, написаного ще в далекому 95-му: " я без тебе ніколи не звикну". дозвольте, маленьку підказку. в мене самої була часто така проблема - русизми в українських віршах. Це тому, що спілкуємось ми переважно не чистою українською мовою, а притаманними регіону діалектами. Згодні? І буває, напишеш вірш, подобається, перечитуєш через деякий час, а там...Я й зараз прискіпливо ставлюсь до того свого "грішка", бо нема-нема, та й проскочить. І через один "русизм" доводиться переписувати всю строфу. Тому я дозволила собі поділитись з Вами своїм досвідом. У Вашому такому красивому, образному і правильного розміру вірші, моїх помилок кілька: "не мішали"-мається на увазі: не заважали; "шепчу" - шепочу,(тут можна "У" змінити на "В час нічний доби" і розмір не порушиться; "прийдеться" - доведеться (можна так: не знаю як, та доведеться жить). Іще дозвольте: Ваш вірш написаний у розмірі ямб. Так? Тепер зверніть увагу на останній рядок І-ї строфи: - у даному розмірі наголос ставиться на другий склад. Але якщо читати так, то слово "іскра" звучить ніби технічний термін. В мене з"явилась асоціація з іскрою в автомобільній термінології. А якщо ж читати це слово з наголосом на перший склад, що є правильно - тоді порушується розмір вірша і він перестає литись милозвучною мелодією. А виправити можна просто - поміняти місцями два перших слова: "кохання іскра вже не пролетить". Тоді не порушується віршований розмір. Але я не нав"язуюсь зі своїми варіантами, Ви самі,якщо знайдете за необхідне, знайдете свої. Бо переробляти чужі вірші - це всеодно, що виправляти почуття! А вони ж пишуться в одну мить - тоді, коли відчуваєш і так, як відчуваєш. Маю надію, що не образила Вас а мій маленький досвід стане Вам в нагоді. Бо вірш дуже красивий в усіх відношеннях.Натхнення Вам!!!
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Світлана Житич, 01.01.1970 - 03:00
Образи немає, пані Світлано! Навпаки! Я якраз ціную такі критичні відгуки, а вони на жаль, майже не зустрічаються!В більшості випадків звучить солодка похвала, яка нічого не варта. На жаль в цьому клубі діє правило - я хвалю тебе, а ти хвалиш мене. Тому і відгуки та зауваженя, чи підказки перестав писати, бо сприймаються тільки хвалебні. А такі коментарі на свою адресу ретельно опрацьовую і якщо вони справедливі - завжди враховую. Адже дійсно "русизми" інколи сприймаються за рідне. Тому маючи сумнів завжди звертаюсь до електронного словника Lingvo Online. Коли писав - сумнівів не було, а зараз засумнівався і "поліз" перевіряти... За цим словником "не мішали" та "шепчу" вживаються на рівнозначні "не заважали" та "шепочу", можливо лише як рідковживані. А ось "прийдеться", Ваша правда - фальшиве. А я з ним вжився і не помічав! Дякую!
А щодо розміру, яким написано вірш, повірте, шо не маю поняття. Кілька десятків років тому щось вчили в школі про ямби та хореї, але.... пишу як пишеться, на слух.... (Хоч він в мене і не музикальний) Наголос в слові "іскра" і самому не подобався, але інколи і маститі цим грішать. Хоч це не виправдання. Просто вірш ще "теплий", захотілося викласти..., але з часом до віршів повертаєшся і переписуєш чи дописуєш...
Подумав, що у Вас грунтовна філологічна освіта. А виявляється медична! Але всерівно - діліться і досвідом і знаннями! Буду тільки вдячний!
 
Левчишин Віктор, 04.09.2013 - 19:27
12
 
Мирослав Вересюк відповів на коментар Левчишин Віктор, 01.01.1970 - 03:00
hi
 

Нові твори