В перший літній день Галина
Встала на світанку,
Щоб зібрати все найкраще,
Що є того ранку
У природи при Сереті,
В соснах під горою,
Про що мріяла ще змалку
Не раз під вербою.
Чебрецю набрала, м’яти ,
Меліси, ромашки
Переплела квіти ті
Співом диво-пташки,
Укутала теплом ранку,
Променем сповила
І букет той з диво-трав
Росою скропила .
Поставила на покутті
Перед образами
Й попросила у молитві ,
Щоб, що було снами
Наяву постало завтра ,
Щоб букет ожив, -
Хіба мало є на світі
Незбагненних див ?
І на другий день, як миро,
Родилась Мирося ,
І на серці матері
Щастя розлилося ,
Розлилося, як Серет
У повінь весною …
От так вимолила мати
Собі доню свОю.
Вимолила і просила
Щасливої долі …
І розквітли дві жоржини
В Миросинім полі.
Промайнули ще роки
I уже жоржини
Принесли Ромашку й Мак
Втiху для родини.
Щоб ті квіти, що в душі,
Квітли без зупину,
Діти , щоб надійну мали,
Як ти половину,
Нехай світ щодня дарує
Букет із добра,
Життя теплим, гарним буде,
Як літня пора !
02.06.2013 р.
Щиро й тепло написано!
