скаже: «…ходімо» –
на дальній куток стола
одкладу шиття,
різнобарвні бля́шки і ске́льця
застрИбають коло ніг
моїх –
слі́дом… за ним…
рукавом полотняним
вишитої сорочки –
рубці і зморшки
зітру
з лілейного мого лиця,
і – за поріг…
де там! – про шати
згадувати,
про взуття –
скаже: ходімо…
простоволоса, боса,
і не спитаю куди...
звісно ж – до нас, додому…
ви́збирає долівка
розсипані
різнобарвні мої сліди,
і не розкаже – де я – ніколи-нікому…
ходімо…
і голос твій
тишею пролунає…
сріблом струмка засяє –
одразу його упізнаю:
без тіні сумніву
одкладу на край недошите шиття,
без огля́дки і без жалю́
обтрушу́ із подолу пла́хти життя,
проминуле
і обмануле,
осінь і втому –
нарешті додому…
удвох із тобою…
до рідного нашого дому…
бузковим щастям у шибку війни…
ми оддавна такі
бли́зькі –
ти бачиш мої сни…
01.09.2013
напевно, як ніхто, розумію суть цього вірша, бо я теж так пішла, все залишила, обтрусила із подолу плахти минуле і пішла, незважаючи на всі труднощі. які виникли потім на нашому шляху, а просто тому, що впізнала - це він. якби кожні закохані так відчували одне одного, як відчували ми, бо це і є справжнє, коли він кличе навіть через сни.
5+5 за тонко захоплений момент
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
прекрасний коментар... прекркасний, пані Ірино, як і вчинок Ваш - спонтанний, серцем підказаний і ЗНАННЯМ... отже, Ви вірите мені, що я про реальне кажу... як легко дихається, коли інша людина приходить НЕ ДЛЯ ТОГО, щоб заперечувати, а для того, щоб почути... провідчути... Ви потвердили правду, про яку я сказала віршем цим моїм і я Вам дуже-дуже радісно вдячна... і щаслива за Вас... обох... реальних і щасливих у любові взаємній, бо СПРАВЖНІЙ...)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
власне, тут думка, чи принцип дії - природного вчинку, реакції людини - спонтанної реакції - на "зустріч" з ідеалом своїм - СВОЇМ, внутрішнім, духовним, справжнім, який розпізнається одразу, без сумніву і решта втрачає вагу і значення... відсутність страху... так... це можна назвати "монологом серця"... )))
дякую Вам, пані zazemlena... за глибоке, як і завжди, прочитання...
