Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... перший раз сама жала, в"язала і складала... як ніби кіно дивилася - як колись мама моя з такою прекрасною роботою вправлялася - от і вийшло все... не так вправно, як у мами, але - жито моє уже чистеньке і в "засіках"...
сусіди ходили мимо і все мені Шевченка цитували "...на панщині пшеницю жала...", а я їх "ПІДПРАВЛЯЛА" - НЕ НА ПАНЩИНІ, А "НА СВОЇМ ВЕСЕЛІМ ПОЛІ"...
ДЯКУЮ ВАМ, ПАНЕ МИКОЛАЮ...
Знайомо. Дуже знайомо Налаштованість на результат - хороша риса, яка не терпить перешкод.
Блискавично, влучно
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, це був перший такий досвід... таке відчуття супроводжувало усі ці мої невеличкі жнива, ніби і мама, і бабця на город до мене прийшли - і раділи, і підказували, і навчали... з такою доброзичністю і любов"ю родинною... просто відчувала присутність їхню... а тоді обмолотила жито своє, провіяла - вітер помагав))) зсипала у мішечок і опустила в те чистеньке і тепле жито своє руки - трохи не до ліктів... о... те, що на дотик жито - чистий шовк - одне, а головна несподіванка - навіть не знаю, як назвати таке почуття - радість?... але цього слова не досить - так, ніби увесь мій хліборобський родовід, десь аж від Трипільців починаючи (а може і глибше...) "поручкався" зі мною... особлива і непередАвано чиста-приємна ЖИВА! енергія роду через "руки в житі" у душу увійшла...
дякую Вам за щирий відгук Ваш, люба пані Окрилена, думаю, і ці відчуття Вам знайомі... нерозривні зв"язки наші родовідні... всі вони, попередники наші, "бачать" нас і не полишають...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
посійте, пані Linочко, клаптичок жита - відчуття жнив "своїх" надзвичайно особливі...))) крім того, жито чистить землю - від усіляких шкідників, що у грунті сидять... дротяників там, і інших недругів городніх...)))
на городі жито
серпом жала,
перевесла крутила,
снопи в`язала,
в копичку складала…
задзвонив мобільний –
нащо його взяла?
(йому ж так далеко
до серпа й до рала)-
стерня в моїм серці
мелодії ткала
такі спогади теплі навіяли...дякую
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
абсолютно прийнятне продовження Ви "насипали", люба пані zazemlena! єдино лиш, якщо Ви не проти - стерню поміняємо на... на... може, "сонце в моїм серці мелодії ткало..." чи літо... а може "предки в моїм серці мелодію ткали - про вічне співали... ")))