Там... де залишається ніч -
За горами твоїх образ,
За стежками моїх провин...
Ми... позбулися протиріч -
Мудрий Місяць вислухав нас,
Вітер витер слід від сльозин.
Там... де сонце променем крізь
Учорашньо-завтрашній день
Спалить біль гірких помило́к.
Ми... відкинули чорну злість,
Що вселилася між легень,
Та вхопили кисню ковток.
Там... де ранок росами вмив,
Вивів зайві плями чорнил
І підкинув чистий листок -
Хтось... гріхи усі відпустив,
Дав наснаги набратись сил,
Щоб назустріч ступити крок...
Зачиталась Реальності проза, вдало висвітлена метафоричними образами, з такими бажаними нотами оптимізму в кінці, і все в обрамленні цікавої форми віршування!!!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую, Мар'яно! приємний Ваш детальний аналіз вірша!
жінкам, важко писати так розумно, зазвичай, ми пишемо красиво, тому так захоплюємося чоловічою поезією і радіємо, що можемо до неї доторкнутися
нехай щастить вам, Олександре, гарних рим вам і натхнення
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от-от, те, що жінки пишуть КРАСИВО (як правило чоловіки так не вміють) особливо й захоплює у жіночій поезії!!! і дає змогу насолодитися чимось прекрасним і вишуканим!!!
дякую Вам, Анно, що навідуєтеся і за надзвичайно приємні слова. Навзаєм! радий Вам!!!
там, де межа озвучених почуттів,
де слова нанизуються на папір,
на зламі різних душевних світів,
твоï вірші залишаться, повір!!!
Супер, Сашику!!!!!!!!!!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00