серпень…
ще днями –
смажить і пече:
жагучі пристрасті,
хоч перейшли у звичку –
палають ще…
як любощі тілесні,
не вінчані,
не вічні,
не скроплені гісопом, ні дощем…
а но́чі…
як сон зітре умовностей личини,
задавнені коханці
одне від одного одве́рнуться плечима,
розко́тяться на розпашілім ложі –
чужі…
на серпень схожі…
серпень…
іще в одчинене за звичкою вікно –
палає днями,
а ночами – приховано
зітхає-дихає самотньо-хо́лодно:
невідворо́тності осінні
проз ковдру й сон – як льодяні ножі…
чужі…
вже не коха-ні,
а лише коханці…
уранці –
сльози і роса,
бала́чка спроквола́ між «так» і «ні»
впівголоса,
туман-на
і розмита:
хоч – плач,
минулася весна…
минулось літо
23.08.2013
Удивительный мираж появился в четверг в сумерках,в городе Хуаншань на востоке Китая провинции Аньхой, когда непрерывный проливной дождь, только что остановился. В легком тумане над рекой были видны эффектные изображения гор, строений и деревьев, которые, казалось, плавают по реке.
Явление началось примерно в 17:00 вечера по местному времени, привлекая большого количества людей, которые остонавливались, чтобы посмотреть эфирные сцены. Местные жители говорят,что подобные достопримечательности часто происходят в последнее время, но это было особенно эффектным.
чудово!
Глибоке занурення в стан передчуття кінця однієї епохи і початку іншої.
дихнуло степом, сернева спека вона інакша аніж липнева.Вона наполеглива, швидка, але невіддана холодна, не тривка, немов шаленіючі коханнці .Це так передано майстерно, що аж вводить в транс, немов те марево, що колишеться в повітрі, чарує, дивишся і не можеш відірвати погляду.
люблю спеку!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, шал денний змінюється нічним невідворотним холодом... серпень - не прикидається, серпень - пора отверезіння...))) охолодання... якщо були почуття - є перспектива на красиву і довгу "осінь", якщо ж були так-но емоції, то пристрасті уже минули... пора "одвертатися плечима"...))) у кожному випадку - серпень...
дякую Вам Віточко... за щирість сприйняття... думаю, така "аналогія" не обійшлася без Вашого впливу на неусвідомленість мою...)))
якраз заходила повторно у Ваш вірш, коли Ви надіслали мені цей подарунок - так часто співпадає... учора нічого не могла сказати про "Уздовж неба", бо була під сильним враженням від "морського поду, гори, горища, що пахне вереснем...")))
Без образ... Дам коментар своїм віршем!
Дивіться, матусю, жоржини цвітуть на городі.
Життя зачепило осіннім крилом і мене.
Я став розуміти, що літо не вічне в природі.
І хочеш, не хочеш, а осінь нас всіх не мине.
Мені підкажіть, якою насправді є осінь.
Чи просто врожайна пора, як жовтіє листок?
Чому на очах появляються сльози, мов роси?
І в серце вкрадається дивний, сумний холодок.
Скажу тобі, сину, що осінь дарами багата.
Колись, в таку пору, була я щаслива сама.
Живи, так, як жив, а смутку не треба чекати.
Лише пам’ятай, що за осінню прийде зима.
Чомусь так надумалося!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
уважно прочитала Ваш коментар, пане Віталію, і не знайшла жодних причин для можливих образ... а вірш Ваш мені дуже сподобався... мудрий вірш... щолиш ми говоримо про різне: ви про осінь, як пору життя, я ж про серпень, як пору переходу літа в осінь (пору року) - коли згасають пристрасті жнивно-липневі і серпень - вже ближче до осені, ЧИМ ДО ЛІТА, ХОЧА перемін, що відбуваються, іще не усвідомив..))) ТАК І ПРИСТРАСТІ ЛЮБОВНІ НЕОДМІННО ЗГАСАЮТЬ - НА ТЕ ВОНИ І ПРИСТРАСТІ, ЩОБ ЗГАСАТИ З ЧАСОМ неодмінно... почуття - то зовсім інше... почуття можуть бути і довговічними і навіть вічними... а пристрасті - самі себе і випалюють... аналогія така... а щодо осені, як пори життя (ваш варіант), то я солідарна з Вами - прекрасна пора... якщо її пристрастями не зіпсувати...))) якими завгодно... пристрасність - не залежить од віку...
дякую Вам за візит і прекрасний вірш...
я весну понад все люблю - маю на увазі пору року...)))
так тонко глибоко, неповторно, але я люблю осінь і мені не вистачило перспективи
- минулася весна...
- минулось літо...
- та з-за дощів
- ще прийде
- осінь золота...
але, боронь Боже, щоб ви виправляли, це тільки моє бачення,мій життєвий досвід
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані @NN@, дякую Вам - і "за перспективу" також... так... осінь у серпні вже і я починаю любити - серпень - пора змирення із неминучим... пора прийняття... осінь - прекрасна, але за нею вже - зима... і зима прекрасна - але я люблю весну...))) і з кожним роком усе більше і відданіше люблю весну - коли життя радіє і цвіте... сонечко йде нам назустріч... хоча - весна - не стільки пора року, як внутрішній душевний стан - вона може не покидати і в серпні, і в грудні - але... покидає... попри всі красоти і настрої осінньо-зимові - я буду чекати весну... хоча чекати - це помилка, знаю, але буду чекати весну... вже чекаю...)))