Неначе градуси переходили із Цельсіїв у Фаренгейти
Ти переливалася у мені,
Неначе градуси переходили
Із Цельсіїв у Фаренгейти,
Неначе приходили
Якісь невідомі конверти
Повні цезію,
Повні горя
Без зворотної їх адреси,
І я знав, що їх відправляли,
Або колишні,
Або стюардеси,
Офіціантки
Або провідниці,
У яких я спав на руках,
І в яких я спав на полицях.
І ці конверти труїли
Моє життя,
Гнили сотнями
Між моїх жовтих
Поштових скриньок,
Їх приносила молода
Листоноша
По четвергах,
Колір очей темніше
Морської сині.
Вона, напевно, також
Із тих
Моїх сусідів в купе,
У гуртожитках
І вокзалах.
Вона ніколи не
Дивилась на
Мене зле.
І я радий був,
Що нічого
Мені не казала.
І при цьому
Переливалося
Щось у мені,
Між каротидних
Клубків
І стінками перикарду.
І для цього
Є якісь кримінальні статті,
Люди у важкому
Взутті,
Офіцери, що носять
Кокарду.
А з іншої
Сторони – це любов,
Жагуче горіти,
Як підпалене
Літом поле.
Переливатися
Градусами
У пітьмі.
Переплітатися
Пальцями
В темноті
Від кохання,
Яке порушує
Тишу
Приземленим
І приємним
Відчуттям
Болі.
