Люблю, коли мене болить.
Тодi точно знаю, ще живу!
Десь у грудях так щемить.
Перегорну сторiночку нову.
Я ж лиш попав пiд зливу,
Вже скоро побачу блакить,
Так люблю погоду мiнливу.
Без неї сумно було б жить.
Вона збудить тих хто спить,
Запалить мою душу вразливу,
Наче скаже, хай уже бiжить!
Вона подаруэ долю щасливу.
Бiль, що серденько терпить,
Пiднiмаэ хвилю сил бурхливу,
Не вдастся вам уже її спинить!
Йти вперед, эства мого пориву.
Не бачить душу вам плаксиву,
Не чути бiльше, що мовчить!
Не мовчiть, побачивши щасливу!
Дозвольте, як вона, її ж любить.
