тобі
пасувала б тога…
статурою
справді нагадуєш
молодого безсмертного стихійного бога….
стоїш красиво
на тлі води –
од вершини пагорба
ведуть до тебе
мармуро́ві, цяцько́вані золотом, схо́ди…
граційною
срібною змійкою
лину схода-ми
мармурови-ми –
зіходжу з неба
до кромки моря,
вітати свого́ лица-ря,
благородно-прекрасного, як різдвя́на зоря́…
на простягнутих
перед себе руках
несу
пурпуро́вого згортка –
то́га, ма́нтія, єпитрахи́ль, омофо́р, наки́дка…
цей наплі́чний
величний покро́в
символізує заступництво і Господню Любов
ткала
розкішні строї
і власноруч розшивала –
щодень, щовечір…
возлагаю
на досконалі твої,
величаво окреслені плечі:
на овальному полі
тоги-плаща-накидки,
на пурпуровомі тлі
розсипані візерунки –
срібними рибами і золотими птаха́ми
навшпи́ньки стаю –
на рожеві пальчики
себе спина́ю –
дотягуюся-дістаю
і,
замі́сто фі́були-за́стібки,
скріпляю краї́
на правім раме́ні твоїм –
живою гілочко-ю
з трьома квітками -
бурячково-ліловими реп`яхами…
13.08.2013
Краса! Шукала квіточку-реп"яшок - не знайшла... А Ця - теж красива.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Таню... і ці квіточки славні - осот чи будячки -із родини розторопш...))) а настрої віршів нинішніх моїх - серпневі... у тому смислі, що "серпень пише любовні листи, але-НЕ одсилає"...)))
Знову цікавий збіг - я вже рік тому назад купила китайський чай з базіліком і з сушеними фруктами - він дає особливу бадьорість і гарно смакує, бо має багато відтінків та різних ароматів, від себе також додаю ще й мяту, але обов‘язково прочитаю про базілік в Інтернеті - ЩИРО ВАМ ДЯКУЮ!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
китайці знають про чаї багато... але базілік можна в горшку на вікні вирощувати - маю намір на зиму собі у горшках насіяти... гарного Вам чаювання, пані Олю...
Спочатку хотіла написати відгук, але вирішила почитати, як люди зрозуміли вірш і впевнилася, у мене, як завжди, своє світобачення, тобто бачу не те, що вкладає автор...
Мені здалося, що ВИ, ВАЛЮ, писали про свого сина і про свою любов до нього...
Привіт вам обом від мене і гарного дня!
Забула поставити зірочки і п‘ятірочки
зате ОБРАЛА - це більше, ніж похвала!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а що?... цілком імовірне прочитання... я наразі проглянула вірша з Вашої точки сприйняття і - мені вона сподобалася... абсолютно прийнятно... от як ми "залежимо" від того, хто нас читає... і це правильно - читаємо завжди "себе"...
дякую, Олю... і за вітання і за симпатичну уяву про сина мого... ми Вас також вітаємо навзаєм... (до речі, колись Ви навчили нас пити цикорій, а тепер хочу "відкланятися" у відповідь - Женя "придумав" чай із базіліка (васильки називають у нас... сьогодні якраз їх на ринках будуть активно продавати - Маковія сьогодні) - це неймовірно ароматний, смачний і корисний чай (я додаю іще м"яту і кружечок лимона... правда, базілік має дуже багато "відтінків", у мене якраз росте базілік "лимонний"...) - прочитайте у інеті про цю травку і Ви зрозумієте чому я раджу Вам цей чай... він - просто панацея від усіх (серцево-судинних також) негараздів тілесних... бажаю Вам "смачного" зцілення...)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже там багато всього наплутано... ну, така доля історичних осіб... мармурові ж сходи, по яких вона йде йому назустріч (що у вірші моєму) - це окрема історія... легенда, либонь, приписана Береніці, але я думаю собі, що це справді її історія, бо там якраз такий сюжет - романтичний і сповнений витонченого благородства, який мене надихає... в інеті цього епізоду немає, а я колись розкажу...)))
її називали палестинською Клеопатрою... дуже була красива, ніби-то...
Соромно зізнатися, проте Рим я відчула шостим чуттям, бо Ваш вірш настільки яскравий, що я його побачила перед собою, наче кадри фільму (таке трапляється не так часто), а от про Береніку Маковій ніколи не чула, на жаль
А де можна прочитати про неї? в інтернеті немає
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і справді пошук Береніку не знає... дивно... палестинська цариця - щиро кохана жінка римського імператора Тита (здається він син Веспасіана...) отримавши верховну владу в Римі - Тит не міг порушити закон тамтешній про шлюб і одружитися з іноземкою... навіть Цезар собі таких "вольностєй" не дозволяв... от усе і закінчилося - класичною ситуацією - імператор обрав імперію...)))
немов опиняєшся в самому центрі античного Риму, чути подих вечірнього моря (чомусь це має бути саме вечір, такий теплий, середземний), і відчуваєш ту тиху пристрасть, загнуздану покірливою лагідністю та любов"ю.
сам Юпітер розрюмсався б від заздрощів
5+5
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, пані Ірино... яку славну "реалію" Ви намалювали... найцікавіше, що Рим (його території) справді мають до цього всього незначний, але стосунок - тут є "відтінок" історичної постаті цариці Береніки Маковій - пора панування Риму... не хотілося мені ані імені її "ворушити", ані всієї тієї історії... красивої історії... тому Береніка тут - тінню, відгомоном, незримістю самою, асоціацією... і от - Вас не проведеш - усе Ви побачили... дивуюся і щасливо сіяю... дякую Вам...
ЛАДО сьогодення!!! Чіпляймось за прекрасне ми нуле отакими реп"яхами
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ладо... так, саме ладо... але чому "за минуле"?... це - теперішнє... ну, за винятком невживаних нині деталей антуражу - але вони усьго лише заради настрою-стану-лірики-романтики... а так все - цілком реальне... хай такі почуття будуть "вічним теперішнім"))) для всіх...
Реп`яхи добре тримають (з такої властивості іхньої взято ідею застібок-липучок, як відомо), та можуть до крові проколоти пальці. Це що, так по жіночому - виткати і розшити з любов`ю і тонкими почуттями і ще
хоч трішечки та нашкодити?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні... про жодну шкоду тут не йдеться... та й реп"яхи не будяки, щоб шкодити - вони хоч і "чіпкі", але цілком безпечні... у них немає колючок. які проникли б у шкіру... тільки крючечки - щоб не загубитися... тим паче, що тут гілочка з трьома молодими реп"яхами, які якраз цвітуть - лілово-рожево - такі і зовсім "без лукавства" - як діти... либонь Ви, пане Вікторе, не досить близько з реп"яхами знайомі...
дякую Вам за візит і "підозру"... сподіваюся - розвіяла...
більше того - тога - не натільне вбрання, її одягали поверх туніки... таким чином - цілком "не по жіночому", а тільки "з любов`ю і тонкими почуттями"...
З такою ніжнстю тогу вишивала,а потім вдягала на свого Бога-лицаря,та на застіжку три рип*яха? Можливо то також символ чогось визначного,надзвичайного?Цікаво?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так.. символ... пурпурова накидка - символізує відвагу і природну красиву молоду силу (імператора-тріумфатора одягали у тогу з пурпуровою каймою... ) а замість застібки із алмазів і рубінів-золота - жива гілочка з трьома реп"яхами - це "вишуканість простоти" і "простота вишуканості"... поєднання красоти рукотворної людської із богосотворЕнною - реп"яхів живих людина виткати неспроможна, зате може розуміти їхню красоту (скромну, бо звичну) і досконалість, як і всього іншого, сотворенного Богом... пурпурова тога і застібка-три-реп"ях - акт СПІВТВОРЧОСТІ людини мудрої з Богом...))) а ще реп"яхи є на національному прапорі котроїсь із держав - Швеції чи Швейцарії - не пригадаю зараз точно...)))
отакі "багатомірні" ідеї мої, люба пані Вразлива... вдячна Вам за відгук і за інтерес до "ребусів" моїх...)))