За моїми думками ховається серце,
За моїм сміхом - оголений нерв.
Та кількість нескінченних митей - енна,
В яких втопились тисячі мінерв,
Що покровительками були нас, поетів,
Митців любові, скульпторів життя,
Танцівників незнаних піруетів
На склоподібному паркеті дня.
Чи знаєш ти, як можна душу зігрівати?
І пестити її, і цілувать?
Як можна її тихо обійняти
І ніжно, як людині, прошептать:
"Ти - моя рідна, срібнокрила, кришталева,
Одна-єдина на усі віки
Душа, близька до мене і до неба,
Така, якої більше не знайти!"?
За моїми словами ховається вічність,
За твоїм поглядом - щира душа.
Кохання - почуттєва канонічність,
Крізь нього проходить нитка життя,
Із нього народжується нова людина,
Краса і справжнє життя для Мавки.
У серці золотої середини
Є ти і я. А далі - ми. Три крапки...
