В одній країні люди вірили, що коли встигнеш пройти під сімома райдугами, то справдиться найзаповітніша мрія. Створені були цілі школи, курси, де навчали, як вистежити сім райдуг, як підгадати дощ, який може подарувати такий каскад...Створили систему нагород: " За три райдуги", "За п"ять...". От сім - ніхто не вполював. Одного разу видався просто грандіозний дощ, а далі - сонце у всій своїй могутності засяяло і разом з ним на небі дугами спалахнули сім райдуг. Люди кинулись бігти від сонця - попід райдуги, як під мости. Але дедалі райдуги танули, танули, танули... Ніхто не встиг подолати усі сім. Окрім однієї дівчинки, яка йшла назустіч сонцю, а не бігла, як усі решта від нього. Вона й райдуг тих не рахувала. Вона йшла на єдину в світі - білу райдугу, яка живе за сонцем і тому її не видно нікому.
