бджоли…
облюбували фрагмент…
одну
нескінчен-ну
янтарно-прозоро-чисту фразу музичну –
атла́сну і бархатисту - псало́мну:
гармонійно, хором церковним,
гудуть
баритонно-то́нно, пли́нно-медово-ритмічно
до косми́н моїх, сонечком зранку умитих,
вітром
розтріпаних розмаїто
заздра́вно гудуть, піднесе-но…
літургій-но
на тлі шурхітливо-достиглого жита –
суб-трансформо́ваного у золоте полотно
жито…
як золота опра́ва…
кві́ткослужі́ння бджолиного
до щільників з Дара́ми:
нетлінні янтарні меди́ –
спільна бджолина справа
…щільники, наче храми,
тихо і солодко світяться зи́мами і ноча́ми
косми́но-греча́но-ли́повими бурштина́ми –
запеча́таними до пори меда́ми…
ми
класифікуємо їх комахами:
хоча
у порівня́нні з нами,
людьми,
мали б зватися предковічними
аборигена-ми,
від Початків – земляна-ми
…яко бджоли – нектар квітко́вий перетворюють у меди́,
так і поети-люди
мають приховано-вро́джені хоботки́,
щоб занурювати у зірки,
висотувати ідеї-думки
і перетворювати у рядки, переносити на сторінки,
запеча́тувати у щільники́ -
строфи-катрени-стовпчи-ки…
сло-во!
духом Божим розквітає згори –
Істини і Любові Дари́…
…не до смаку? – обминайте…
не потребуєте? – не споживайте…
ві́рші-вірші́…
обереги моєї душі…
19.07.2013
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
береги і обереги - єдиний корінь... видать, колись давно предок наш, якого звали Морський Лев, надовго заблукавшись у морі, побачив, нарешті на горизонті сушу і вигукнув: "О!Беріг!" - так і виникло слово "оберіг"...)))
рада Вас бачити, пане Морський Леве...
Цей звук снується, зв'язує небо із землею золотою медовою нотою... Дуже гарно і влучно, як завжди...)))
Вірші - обереги і молитви, мантри і заклинання, лікувальні і доленосні... Ваші - завжди на добро... На щастя...))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже Вам вдячна, люба пані Інесочко! це головна моя турбота і мета - щоб на добро були...
"яко бджоли – нектар квітко́вий перетворюють у меди́, так і поети-люди мають приховано-вро́джені хоботки́, щоб занурювати у зірки, висотувати ідеї-думки і перетворювати у рядки, переносити на сторінки, запеча́тувати у строфи-катрени-стовпчи-ки…"
слова медом писані
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Віточко... на городі в мене космини цвітуть - як ніби хмари білі, рожеві і "бурячкові" над городом моїм оселилися - от бджоли там і "зависають" на одній фразі псаломній...)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані Макієвська.. так Господь "наїтствує" (надихає тобто) - чогось мені слово це припало до смаку - наїтствує... думаю, у нас воно мало б бути, але словники не потверджують...
Валю, бджілочко наша медова, ваші вірші то скарби гори Сім-сім, яхонто́ві, смарагдо́ві,
́,наче море бірюзові, світлі, мов ранкове сонце,
чисті, мов гірський ручай
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такий відгомін Ваш, пані @NN@, як несподіваний сонячний дощ... кришталево-крупно-краплистий - молодий і причасно-чистий... щасливо дякую Вам!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Віталію, але, якщо Ви не проти - то я поет...))) душа не має статі, тому...))) сподіваюся, мій "вибрик" не образить Вас... впевнена - не образить, бо Ви чоловік мудрий...
Валю! Дуже гарне і доцільне порівняння, потрібності праці ,одних і других.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані Вразлива... так, порівняння отаке "запаралелилося"...))) так вони зосереджено і радісно ніби - майстерно, без єдиного випадкового руху з квітки у квітку заглядають - суть там шукають і знаходять... чимось схожі до поетів - радістю творчого процесу насамперед... і ця постійна "музика" - атласно-бархатиста...
До речі. Коли чогось не знаю чи не розумію, вмовляю себе порівняти людину з бджілкою - вона робить те, що має робити, а більшого їй не дано. Значить, і нам дали лиш ті знання, на які ми заслуговуємо.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
гарне порівняння людини з бджілкою... але не кожної людини...))) - бджоли служать - гудучи молитви до кожної квітки, а, може, до Того, хто встановив Порядок - і для бджіл, і для квіток, і для людей... тільки люди - то зовсім інша справа...)))
але бджоли здаються такими славними тільки здалеку - усередині вуликів-роїв панує абсолютна тиранія і все побудовано виключно на користі і доцільності... але краще про це не знати, та й вірш - тільки зовнішній образ бджолиних церковних "песнопений"... "абстрагована паралель"...)))
дякую Вам і повторно, і постокротно - за увагу Вашу і інтерес...