UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ліоліна: Страхи (ночь в лесу) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 11.07.2013 - 00:38
... ого, несподівано так ... неочікував у Вас щось подібне прочитати ... сюжет вийшов як у фільма ужасів чи трилера - напружений ...  
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому ж? У мене багато таких віршів, особливо в рубриці "Містика і ізотерика". Я взагалі не схильна прив"язуватися до лиш однієї теми, хоч цим мені вже закидали.Дякую за візит, гарного дня!   
Валентина Ланевич, 10.07.2013 - 20:01
А я люблю сама ходити в ліс по гриби та ягоди, інколи з собакою. На Волинь хочу. Там, біля батьківського обійстя, весь навколишній ліс мені знайомий ще з дитинства. 
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я хочу з тобою піти до лісу... Я - маньяк по походах за грибами.    
Г. Орел, 10.07.2013 - 17:07
Может перед поездкой сказку про лес читали? Нарисовали страшнее чем бывает... В бытность я по субботам ездил по грибы на ночь. В 12.00 приезжал поезд на станцию, потом я до 1.00 сам пересекал лес, ночевал на сеновале в лесника, а утром на зорьке я был уже в нужном лесу. Жутковато, но охота хуже неволи...  
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скажу по правді, самий страшний звір у лісі - людина.А страхи, звичайно, нафантазовані. З лісом у мене тільки приємні згадки. А вам заздрю. Була б чоловіком, теж сама б ходила до лісу. От тягне туди! 
@NN@, 10.07.2013 - 16:18
про асфальт і бензин це просто чудово, згадалося; поїхали на шашлики, ліс річка, краса неймовірна, години через дві наш друг-водій запричитав, хлопці покладіть мене під вихлопну трубу, а то я повітрям отруївся і це не анекдот...дійсність
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, є таке. Люди отруюються киснем. От дожилися! Треба всім почати тренуватися - гайда щоденно на природу!  
Наталя Данилюк, 10.07.2013 - 15:54
 Справжній триллер!..І яким вітром тебе занесло серед ночі до лісу? Чи не по гриби?   Якось серед зими я поверталася ввечері додому із сесії. Автобус зламався серед лісу і нам довелося йти пішки. Декого підібрали по дорозі, залишилося лише троє нас - молодих жінок. Нам теж зупинилася одна машина, переповнена молодими хлопцями. Та вони одразу ж натякнули на те, що розраховуватися доведеться натурою.  Тож довелося і далі йти пішки. Тільки в сусідньому селі нас нарешті підібрав один чоловік, який дізнався про поломку автобуса і вирушив назустріч. Отака пригода. Справді було моторошно, але ми заспокоювали одна одну веселими балачками.  
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, я там, нижче, у відповіді Фотинії розповіла ідентичну з твоєю історію. А з чоловіком таки ходили по гриби. Зайшли дуже далеко і поверталися вночі. Не уявляю, як він мене довів до дому, бо всі дерева однакові, небо - в хмарах, вітру не було. Зараз вже не пішла б у ліс з вовками (там їх було повно). Краще ковбаски з"їсти!  дякую дуже 
Вразлива, 10.07.2013 - 15:03
Безперечно маєш рацію! Та я про себе, Ось поїду на дачу за містом , 12 км ніби й не так далеко,поряд тече ріка,повітря з розуму можна зійти,дихаю не надихаюся і в один момен починає боліти голова.П*ю таблетку,лягаю поспати на годинку і тоді усе минає.Ось так!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дійсно, такий фактор присутній. Мабуть, це - синдром звикання. Це ж лікарі кажуть, що (у відпустці, наприклад) зі зміною клімату тиждень потрібно людині, щоб адаптуватися до середовища, а потім - відпочивати.  А повертаєшся назад - те ж саме. Мабуть, треба тренувати організм - частіше виїздити на повітря і "закалятися"
Вразлива, 10.07.2013 - 14:51
Мов в лісовій казці побувала,та кисню забагато наковтала - запаморочилось в голові,то ж зрозуміло,ми в місті звикли до бензину і запахи асфальту в жилах , заполонили розум і єство.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже звикли до міста, що ми там ніби захищені (хибно думаємо), та ліс, особливо вночі - чужа територія, куди нас не дуже пускають. Я ходила ночами чернігівськими лісами, правда, з захисником і собаками, але явно бачила, що там не так вже й раді гостям. Що ж, у кожного-своя територія.Спасибі, Данута.   тобі - лісові квіти
Фотиния, 10.07.2013 - 12:39
Сдается мне, Лина, что это ты позабивала колышки из свежей древесины (напиленных бензопилой! ) в лежбище вампиров... "В темно-синем лесу..."
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вспомнилась история, когда мы поехали в командировку. Проверяли кого-то в Хмельницкой области. Ехали обратно в Хмельницкий ночью. Машина сломалась за пару километров от города. Пришлось нам с сотрудницей вдвоем пройти через лес, ждать не хотелось. Лес ночью - это что-то. Запомнились огромные шишки и мой страх, что нас могут изнасиловать. На что мне подруга в шутку ответила:"Не с нашим счастьем!"   
|
|
|
||||||||||||||||||||||
дякую 
