Над натовпом висіла тиша... така, яка буває перед громовицею... наелектризоване повітря, здавалось вибухне...
І ось хвилі зловіщого шепотіння почали наростати осинним роєм...
- Розпусниця!
- Хво-й-даааа!
- Відьма! відьма! відьмаааааа!
Натовп розступився...
Вона зовсім не була схожа на спокусницю... відьму... хіба що блиск зелених очей... і погляд... в тому погляді жила веселка... в ньому вловлювалась гра бісиків і спів янголів... звабливість і холод...
Вона йшла легко, майже не торкаючись землі... її очі відшукували у натовпі його... того, заради кого...
Яка ж вона тривожно-гарна!!!!
Спалах смолоскипа... і погляди блискавкою зустрілися... клаптями понищених картин відроджувалось минуле у його пам"яті:
...поцілунок лиш дотиком чуттєвих губ...
...сплетіння тіл, під місячним сяйвом...
...моя...
...мій...
...назавжди...
І дзенькіт золотих монет, що так нагадував сміх диявола...
Відірвавши погляд, він прошепотів одними лиш губами:
- Відьма...
Язики полум"я насолоджувались спокусливим тілом... у її погляді чорніла пустка...
А я в цьому узрів коливання намірів юрби (спалити - не спалити) за якісь там дійсні чи придумані відьомські діла. І Його голос чомусь був вирішальним. Але чому? Лише тому, що вони колись кохались? Хоча, можливо, тут і не треба пояснення.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сжигали ведьму. Ночь сжирала солнце.
Приплясывали люди у столба,
Не ведая, что то любовь была.
Не понимая, что - сгорит до тла
И никогда их больше коснётся.
***
Давно ты прозу не писала. Зато уж выдала так выдала! Жаркое. Обугливающее. Настоящее.
Хвалю, Лийк. Очень даже
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уряяяяя! Меня хвалят!!!! Приятно то как!!! Спасиб, Андрюш! Для меня это важно!
Перечитав коменти... Лия***, здається, це Ви не розумієте. Цей рядок - він не проза, це поезія. Вибачте.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей рядок міг би повністю замінити весь твір, всі інші слова, образи - це просто антураж... Саме це я і мала на увазі... Ви вибрали саму суть і це для мене цінне... А чи думка доноситься в прозі, чи в поєзії, хіба є якась різниця?
А коменти читати - невдячна справа..
Сумна картина...але на жаль реальна!чоловіча наглість,безсердечність,розгузданість(
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так реальна... і вона не залежить від статі... я не хочу показати чоловіків, як зраджуючих частіше... зовсім ні... Зрада не вибирає статі...
Дякую, Владе!!!