яка щаслива –
росами змита,
сонцем і за́тінками перевита
трава
лісова,
незаймано соковита…
іду стежко-ю
і жалкую:
така трава!..
ах, і чому наразі я не коро-ва…
мати б
отаке продовгува́те
і собі лице,
щоб втопити його по самі вуха
у бездонно смарагдове радісне царство оце…
і носом, і ротом,
і шорстким язиком
неймовірно зеленої свіжості аромати
у себе, в себе!
усім єством –
з насолодою поглинати…
вбирати, пере-жувати…
…у корови – верхніх зубів зовсім нема…
їм смакоту і радість зелену – очи-ма…
скільки сягає зір – трава, трава –
красива,
аж ореолець тремтить над нею
сяючим туманце́м –
щаслива
падаю у живі крепдешини
з усіма
зеленого переливами
і тумані́ю - сер-цем…
20.06.2013
Розкішно! Теж захотілося припасти до соковитої зелені! Я іноді жую травинки!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Вікторе Ох, думаю, вибачите, що трохи запізнено відповідаю на Ваш прекрасний і такий світлий (трошки навіть "інтимний") відгомін... думаю, за ці дні, що проминули віж дати публікації "Крепдешинів" моїх - Ви зреалізували гарне Ваше бажання і "повалялися" десь-небудь у траві... якщо ні - то обов"язково зробіть так - це справді освіжить і ощасливить... знаю... бо не відмовляю собі у таких природних бажаннях - то нас душа тягне до трави припасти - вона бачить, скільки там світла і радості - у траві... а жування травинки - це допомагає якось непомітно відсторонитися від суєти і постійного напруження - відпочити ніби трошки - отакий "контакт" з природою наш благотворний...
Тільки той, хто випасав корів і це все бачив, міг так написати...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пане Віталію... дитинство моє любе і кохане було освячене і пастушими стежками... мої дві (по черзі) корівки - Старушка і Мазоха - це незабутні мої друзі улюблені... і вони мене теж любили - як "людське теля"...))) у той же час поважали - як пастуха свого...
!аж ореолець тремтить над нею сяючим туманце́м – щасливо падаю у живі крепдешини з усіма зеленого переливами і тумані́ю - сер-цем…" ой, крепдешини , вони ніби спідниця "сонце-кльош" коли крутишся б"ють по ногам, злітають, танцюють так грайливо звабливо оголюють стегна, шаліють разом з тобою... гарно...!!!!!!!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... крепдешин - це тонкий і густий водночас шовк, тому леткий, як Ви його, Віточко, і відчули... )))
нічого собі, яка краса, яка ж насолода, такий ароматно смарагдовий подпрунок зробили Ви моєму естетично вподобальному організму! вся просто викупана у цьому потоці емоцій!клас! клас! клас! танцюю, пірнаю, все, закохана у зелене! пию його!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ах, Віточко!.. отак він і писався... Ви відчули стан... (состояние!)і я знову так само радію і тішуся разом з Вами... у цьому і смисл!
Ах!..Яка дивна і водночас гарна забаганка: пливти корівкою у смарагдовому морі трав і смакувати цей свіжий духмяний аромат! Щиро усміхнули і зачарували таким піднесеним настроєм і такою світлою дитинною безпосередністю! Справжня насолода для душі - мандрувати разом з Вами цими пахучими лісовими травами!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Наталю... корів люблю - красиві і мудрі тварини... такі у них носо-роти класні... і на дотик... а язики - як гребінки... пасла корову свою колись... тому трава для мене - це таке багатство і насолода... і "предметна", і духовна...