І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
Виплітаючи макраме густого дощу.
Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
Я тебе із очей своїх не відпущу.
Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
Робить із мене голодну чеканням хижачку.
Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
Ми загубились в кишенях кінокартини,
Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
І проливають запліднену жахом грозу.
Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
Тебе не купиш порцією борщу.
Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
Я тебе з вій своїх не відпущу.
Існує думка, що розум - це наявність здорового глузду, а креативність - вміння вийти за його межі, але обрежно) На мою думку, тут це вдалося і загалом все вдалося. Уникнення формальностей - ознака особистості обдарованої і такої, яка прагне розвитку.
Образи - шик!
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой як приємно, направду!
чудово, що відкинули поверхневість і таки занурились в образи!
Безподобно! Яка магія слів!!!
Але Юля скажи про що ти пишеш? Хоча би в прозі, так внизу - Р. S.
А то я в захоплені, а чим захопилась не можу зрозуміти.
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хих)
люблю ставити важкі загадки, які треба розкодовувати образ за образом
добре, що хоч захоплення, а не відкидання через нерозуміння)
я про образи нічого не говорив поганого. образи гарні це святе.. я говорив про техніку.. рембрант і школяр по різному змалюють одну і туж квітку.. в рембранта вона стане дивовижною а в школяра мертвою.. все залежить від техніки.. її теж потрібно вдосконалювати.. ви в жодному разі не школяр, мені до рембранта ще як далеко . в вас образи кращі значно.але техніку потрібно відточувати. в мене тут зовсім небагато публікацій на стихири я живу більше.. там народу побільше
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ні, я не наривалась на комплімент про хороші образи
я питала, чи є у вас бажання обдумувати, що сховано за тим, чи іншим образом, чи просто читаєте вірш, створюючи поверхневу картинку?
колись я тоже думав що розмір не має значення..
але значення має все.. досконалість - це досконалість у всьому. в тому числі і розмірі.. я сам шалено недосконалий. і ще рік назад не звертав на розмір уваги. але часи міняються ...успіхів
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за бажання змінити літературу на краще
мм.. мені-от просто цікаво, ви спершу зміст оцінюєте чи форму?
і чи є бажання "покопирсатись" в образах, порозкодовувати приховані сентенції між рядків?
останім часом часто приходиться говорити без ніякого бажання образити, зовсім незнайомим людям що краса їх думки нівелюється формою викладення..
вже пробачте невже вам не ріше вухо розмірність?
(15) І серед ночі на небі хрустить шкарлупа яйця,
(13) Виплітаючи макраме густого дощу.
(13) Скільки блискавок не лишалося б до кінця,
(12) Я тебе із очей своїх не відпущу.
(16) Вкотре шукання тебе вигорає іржею в кранах,
(14) Сухість у горлі вимолює в кранів подачку.
(14) Ліктекусання в постільних пустельних барханах,
(14) Робить із мене голодну чеканням хижачку.
(13) Виживуть сильні, і Дарвін таки був правий,
(16) Власне, тому я чекаю тебе, прикусивши лікті.
(13) Я ж бо без тебе прісна, як рис без приправи,
(12) З острахом – в ліжку, з радістю – у конфлікті.
(13) Ми загубились в кишенях кінокартини,
(13) Відстань між кадрами виріжу, перегризу!
(16) А серед ночі на небі тріскають яйцеклітини,
(13) І проливають запліднену жахом грозу.
(12) Ти ж не з домашніх, надто багато рому,
(11) Тебе не купиш порцією борщу.
(13) Та скільки б ще не вдаряли ці спазми грому,
(10) Я тебе з вій своїх не відпущу.
але радий що не має дієслівних рим.. помітно що ви їх уникаєте це вже добре .. ви рухаетесь.. я просто хочу вам росту.. булоб всерівно писавби " ЯК ГАРНО"
Юля Фінковська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, що витратили свій час на рахування складів
це добре, що не просто "як гарно", мені приємно.
але я радше сенсуаліст, ніж формаліст, форма - аж ніяк не на першому місці. пріоритет для мене - то щоб розмір не збивався на стільки, що важко читати, а коли похибки у 2-3 стопи, то ще мене не бентежить.
розумію, що ваша позиція трохи інша, дякую за візит!