День щасливий, лапаю на слові,
Видихаю з грудей: «Я люблю!»
Стан такий, як сади світанкові
Грає сонцем з росин-кришталю.
А берізка така безборонна
На осонні, крізь гілку густу
Прилягла моя Муза, ще сонна,
На м'якеньку шовкову траву.
Світять сяйвом блискітки-роси,
Бачу танець з кількох журавлів.
Червень місяць мені напророчив
Так багато щасливих ще днів.
Дав натхнення, добреньку удачу,
Немов справжній для мене друг.
Я тепер вже ніколи не плачу,
Виростають і крила, і дух.
Ваблять соком рожеві черешні,
І клопочеться бджілка в саду,
Раннє сонце проміння сердешним,
Освітляє з краплинок фату.
І Пегаса свого вже сідлаю –
Чистий зошит лежить на траві…
Вже ромашки у рими вплітаю,
І придумую вірші собі.
І, з любов’ю, як ангел предвічний
Поринаю у ковдру небес.
Кажуть, люди бувають грішні,
Я люблю навіть грішних теж.
Пробачаю найбільші провини,
Хай їм грець… бо всерівно люблю
І дарую для всіх безупинно,
У долоньках, і літо, й весну.
Навіть осені трішки, в додачу,
Щоб зелений із жовтим сплели́сь.
Бо я сірості в світі не бачу –
Світ прекрасний, мій друже, дивись!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Люблю дивовижну природу. Вабить, запрошує... І я також пропоную зі мною пройтись.
Дякую, люба. Багато часу не бачила вас на моїй сторінці. Приємно, що не забуваєте
Щасливий день, щаслива ти, Галино!
Щасливі ми, що любим, жиємо,
Хай сяє щастям ненька Україна
В житті реальному, не тільки в снах-кіно.
Галю, радий нашій зустрічі, хоча такій миттєвій, тішуся твоїми успіхами. Вибачай, що не передав тобі усіх чотирьох примірників газети "Гомін" з твоєю диво-сповіддю "Дім Господній". Нехай тебе зігріває наша спілчанська і наша сімейна любов і повага.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вам дякую, Зіновіє, за щастя
Все інше думаю: прийде, додасться.
Помолимось за нашу Україну,
Бо це єдине, що болить й боліло.
Вам також дякую, за привітну зустріч: за чай, мед, за теплі слова. Щастя і злагоди вам з Ганнусею. Можете залишити примірники газети "Гомін" в тітки Валі.
Ще дякую за тепло слова в нашій спілчанській розмові. Любові і злагоди, нових поезій...
Галиночко ! Такий вірш-чудо! Рідна земля надихнула?Запричастила красою ...дякую за запрошення ,пройдусь із тобою .
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хіба ж мені зашкодить, разом рука в руку,
Пройтись по стежці, чи обабіч бруком?
Де дихає земля, ще сном безжурним,
До поки сонце збудить: гай, сади і люди.
Який сонячно-врочистий вірш - гімн життю, радості - подяка Богу і людям за красу і вроду почуттів. Я в захопленні. Це так Україна римує у серці, Галинко! От що значить обійняти рідне, родиме і святе! Дякую за насолоду слова.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В душі моїй вирує - гімн життю,
Закидав травень мрії пелюсткові.
Тому тепер спокою не знайду,
Бо, починається усе живе з любові.