Через Рось мене перевіз.
Залишив серед трав і туманів.
Щось шептав воді верболіз,
Умовляв її, мов кохану.
Я брела по росі у день,
Що так тепло здіймався на сході.
Відчайдушно шукала пісень,
Не знаходила чистих мелодій.
Побреду ще туди,
Де трава-горицвіт,
Наче папороть, квітне щоночі.
Загублюсь серед трав,
Чи посе́ред століть -
Пісню хай верболіз нашепоче.
Перевіз мене через Рось...
Сумно-сумно...
та такий світлий, щемний той сум...
@NN@ відповів на коментар aelita-t, 01.01.1970 - 03:00
Для мене Рось, як Рубікон, - в дитинстві і юності снився сон, Хтось, перевозить через Ріку і залишає на іншому Березі, але кожного разу в іншому місці, то під горою, я повинна здолати підйом, то в лісі, то серед поля - в цьому не було суму, якась загадковість
мелодійно, сумно, романтично, відчувається утро, роса, туман і мені більше подобається Україна - окраїна, якось воно наше , як окраець хліба, як окраєць рідної землі
@NN@ відповів на коментар Лепесток, 01.01.1970 - 03:00
Рось - Руси - Русь - і Київська Русь - слова синоніми - нажаль нам іноземці нав"язали назву України чи то окраїни і тому мабуть ми століттями спотикаїмося - одні говорять, що Київ це столиця Хазарії, інші оріїв, якими себе вважають німці, комусь ми окраїна... Мені чомусь завжди боліло, що в назві нащої держави і нащої національності (по паспорту) нічого не лишилося від теї Русі ізначальної і великої...
Наснаги і нехай Вам щаститься!!!
@NN@ відповів на коментар *SELENA*, 01.01.1970 - 03:00
Ми любимо казати - У КРАЇ рідному, можливо з цього вивели назву нашої держави, та це не головне, ким є МИ в собі, в державі, в світі - оце важливо, як МИ себе сприймаємо по відношенню до цих трьох пунктів