UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: МОТИВАЦІЇ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Окрилена, 22.05.2013 - 18:17
Знаєте, пані Валю, твір Ваш такий глибинний і "хребтовий", себто у нього сильний Дух. Я часто пояснюю появу мотиваціі із камінням, яке з'являється на шляху води, чи не від цього вода стає сильною і стрімкою. Вона дістає силу для нового життя...Розумію Ваше застереження щодо руйнації ... Перечитуватиму Ваш твір. дякую 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Окрилена, от заради такого сприйняття, яке висловили Ви коментарем Вашим, я і публікую вірші... отримавши такий відгук, зупиняєшся і з радістю вигукнеш до себе - "... тут пройшла Людина!.." і сповнюєшся світлом від знання, що ти - не сам(а) у пустелі сій - ДЕСЬ є ті, хто тебе може зрозуміти... дякую Вам...до речі, ця ситуація - з вигуком "тут ішла людина" - колись, може, "зроблю цю тему" - думаю, це із неканонізованого Євангелія чи іншого неканонізованого Святого Писання... мама колись мені розказала і я на все життя "потрясєна": настане час, сказала мама, коли на Землі буде так мало людей, шо коли одна людина, бредучи пустелею, побачить на піску сліди іншої людини - то впаде на коліна з окриком - "тут пройшла Людина" і буде цілувати ті сліди... ішлося про абсолютну самотність, як результат масової нелюбові людей одне до одного... що зараз ми і переживаємо - масову нелюбов і зневагу людей між собою... чогось мені здається, що легенда ся - зо слідами в пустелі - логічний результат отакого процесу нелюбові до ближнього... інколи мені здається, що на місці того самітника, що знайшов сліди іншої людини - я зраділа б також, але по слідах тих, щоб зустрітися, - не поспішила би йти... а повернула б у іншу сторону... про всяк випадок...))) хоча - самотність і усамітненість - різні речі... "сили творчості - сили руйнації" - це, власне, те ж, що і "вслед за силами созидания идут силы разрушения" - як один із законів розвитку суспільства - хіба можна побороти закон?... а якщо ні - чи варто й боротися - як з вітряними млинами, виходить...))) gala.vita, 22.05.2013 - 14:38
Когда сложно жить, сложно дышать назло всем и всему сделай глубокий вдох и улыбнись. Не беги в аптеку и не кидайся на первые попавшиесяанти депрессанты. Не надо иллюзий. Улыбайся, отвлекись на что-нибудь и через некоторое время станет легче. Помни что ты все равно когда нибудь выберешься из этого омута отчаяния и подумаешь ,что потеряла много времени зря, жалея себя-бедняшку. Ты могла бы потратить это время на встречу с кем-то приятным и полезным тебе, могла бы расширить кругозор, прочитав очередную интересную книгу или , как это теперь модно, сходить на лекцию по совершенно отвлеченному от обыденности и твой повседневной деятельности предмету. Или просто побаловать себя, слелав новую стрижку или записавшись на курс массажа.Когда сложно жить,сложно дышать, не пей кофе литрами и не кури сигареты пачками. Кажется это атрибуты сильной. Ложь. Сильная не будет губить свое здоровье и свое тело, от жалости к себе захлебываться слезами, проводя очередной бессмысленной вечер в интернете, ищя таких же обездоленных, но «сильных» девушек. Ты же можешь сделать большее. Если ты сильная, не жалей себя и уж тем более не позволяй другим это делать. Развивайся. Танцуй.Пой. Читай. Пиши. Делай что угоно лишь бы оставаться собой. И однажды тебе больше не понадобится прилагать усилия. Однажды все пройдет. Вот тогда ты сможешь сказать себе что ты сильная. Чтоты победительница. 3 дек 2010 в 15:51http://vk.com/topic-6925581_23703177 натрапила і захотілось поділитись Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, Віточко, за спробу... все це так... але я дещо в іншій ситуації... в розвитку ситуації - яку зупинити чи змінити практично не можливо, бо не від мене вона залежить... отак десь... ясно, що все врешті стане на саої місця - старі чи нові... я не плачу, бо не вмію... щоб мені заплакати - треба чарівне вприскування зробити - є у медиків із швидкої допомоги таке "снадоб"є"... років 20 тому приїхали вкололи і я з такою насолодою ридала години три підряд... і стало легше... але навіть не знаю, що вони мені тоді вкололи - до нервового виснаження тоді я докрутилася... занадто напруженою була робота тодішня моя - протягом місяців 5-6-ти без вихідних і без щоденних поїздок до дому - а заради чого? цікаво тоді було - зробити, що робила... ну, зробила, ну, нервове виснаження заробила (і фізичне також - це діагноз офіційний на тоді)))а зараз - просто... весна минула осторонь... зими не хочу... а вона прийде... ну, і ще дещо... все ок... мене надзвичайно розважив лист Ваш - то просто вірш прозою! прекрасно і геніально! а ця жінка - вона все правильно каже, поки сама "на підйомі"... а головне - мені вона чужа... а Ви - то ВИ! Віточко... от Вам я й дякую... і чесно усміхаюся заледь... 
gala.vita, 22.05.2013 - 14:37
http://vk.com/topic-6925581_23703177Мария Горбачёва Когда сложно жить, сложно дышать,нужно либо читать, либо писать, говорить с бумагой о наболевшем. Мы люди 21-го века все чаще обращаемся ни к ручке а к клавиатуре с полустертыми от длительного пользованияния кнопками… Но от этого наши тексты не становятся менее искренними и облегчение приносят такое же что и написанные неровным почерком слова в заветной тетради… Когда сложно жить, сложно дышать, главное – не покатиться вниз.Не упасть в яму отчаяния и бездонной тоски. Не поддаться искушению махнуть на все рукой и плакать ночами напролет. Хотя через это тоже нужно пройти, да.Но больше не позволять себе слабостей,будь сильным и будь выше тех обстоятельств что надвисли над тобой непомерным грузом. Когда сложно жить, сложно дышать, нужно уметь вспоминать счастье. Ну или хотя бы радостные моменты жизни. Ощущение того, что_все_хорошо.Каждый человек его испытывал, я не верю тем нытикам что говорят что в их жизни никогда не было ничего светлого. Свет есть всегда. Главное не укрываться отнего, не надевать черные очки на глаза, будто это что то опасное и чужеродное.Нужно открываться ему навстречу, и проникнуться этим светом, чтобы оставить его часть себе, вот для таких моментов, когда больше уже ничего не греет. Когда сложно жить, сложно дышать, нужно помнить о близких. О тех, кто рядом с нами, о тех что помнят и любят нас. Может быть не так как мы иногда этого хотим, но искренне и с отдачей. Нужно вспоминать о них не только в такие моменты, а помнить о них всегда, помогать им свей заботой и теплотой,когда им тоже бывает плохо. Когда сложно жить,сложно дышать, попробуй проанализировать прошлое и настоящее. Не копайся в чувствах, включи разум. Чувства порой обманывают нас, заставляя страдать еще больше при этом не позволяя действовать так чтобы исправить ситуацию. Чувства съедят тебя изнутри, раскромсают на кусочки. Не поддавайся им. Когда сложно жить, сложно дышать назло всем и всему сделай глубокий вдох и улыбнис ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 22.05.2013 - 13:35
Не буду сперечатися - бо я не маю ні мотивації, ні рації  - жартую Вчора один із авторів нашого Клубу написав вірш і там були слова на "ацію", так дехто із читачів в унісон дешо йому написали, просто побавилися словами, в тому числі і я  Ось тут цей твір: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426321 МОЖЕ ВАМ БУДЕ ЦІКАВО ЙОГО ПРОЧИТАТИ... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пані Олю, за "наводку" - там прекрасний і надзвичайно серйозний вірш мене чекав... прочитала з інтересом і аж дещо полегшено відітхнула - за нервового напруження - це вже гарний знак... таким чином, Ви мені, САМІ ТОГО НЕ ПОМИШЛЯЮЧИ - ДОПОМОГЛИ... дякую... 
|
|
|
||||||||||||||||||||||
