Намалюю тобі я весну.
Первоцвітом рясніє стежина
Аж до дерева мого, єдина,
Що бубнявіє соком любові зі сну.
Намалюю тобі літні дні.
Сонцепадом у травах шовкових
Доторкнуся твоїх вуст медових.
Мов на ложі ми вдвох на квітковім рядні.
Між осінніх дерев я і ти:
У обіймах, в палкому цілунку.
У багряних тонах на малюнку, -
Ми зуміли кохання своє віднайти.
Намалюю я зиму тобі.
Залишивши папір сніжно білим,
Стану враз я тобі зрозумілим:
В трьох зізнання словах між пробіл.
Я_ТЕБЕ_ЛЮБЛЮ
Три перший катрени - 9-10-10-12, а останній чомусь 9-10-10-9.. Додай в останньому рядку ще два склади і буде форма правильна А так, розмір із подовженим останній рядком мені сподобався. Наче пісня
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі. Так - знаю, це зроблено навмисне бо ж там і ще ж добавляються тих самих три слова - така собі кінцева форма - підведена риска вище сказаног. Приємно, Лілю! Завжди тобі радий!!!
Майстерний художник! Дуже романтично і чуттєво. І звучання гарне - слово, ніби оживає і сприймається зовсім по-іншому, аніж у прочитанні читачем про себе.
Бойчук Роман відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Приємно чути від тебе, Наталочко - слова похвали!)