Бідний, нещасний, покинутий псих,
твоя психушка вже плаче з тобою!!
Хочеш в картину додати свій штрих,
а можеш лише розтоптати ногою.
Хочеш створити для світу нове,
хочеш позбутися запаху болю,
потім руйнуєш усе, що живе,
і перетворюєш щастя на сльози!
Мрієш втекти з тієї лікарні,
де ліки - то час, де все дуже гарно,
усм́ішки навколо - фальшива брехня,
ти ходиш по колу щоночі, щодня.
Гориш у вогні, рахуєш роки,
а світ не чекає, не любить таких,
і білі халати волочуть кудись,
простромлюють серце, кричать "ПОСМІХНИСЬ"!
"все стається так, як мало статись. навіть, коли ми думаємо, що щось змінили...воно так і мало бути... "
Не хочу сперечатись...Я не вірю у Фатум.
Дякую і Вам.
Kris_Tina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То наше суб'єктивне світосприйняття. Насправді немає ніяких випадковостей.З безлічі ймовірностей ми вибираємо одну...цілком свідомий вибір,наслідком якого є подія(будь-яка)...ланцюжок подій врешті призводить до виникнення обставин,які сприймаються нами,як зовнішні чинники...хоча,насправді,то наш вибір...навіть "опинитися не в той час не в тому місці"...
Kris_Tina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
все стається так, як мало статись. навіть, коли ми думаємо, що щось змінили...воно так і мало бути...
А розмір кімнати залежить від ступеня залежності людини від суспільних умовностей...
Kris_Tina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та від багато чого...від того, що в голові, від того, що в серці...від того "з ким поведешся..." від того чи людина пускає світ в себе, чи супротивляється йому...
Kris_Tina відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так-так...кожна людина сидить у своїй палаті..і розмах крил всього-навсього залежить від розмірів тої кімнатки...але ніхто з неї не втече і не полетить нікуди.