Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть. ----надзвичайноооо
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро. Є, відносно давненько, й мелодія гарна від Оха, та все не виставляю, бо хочеться достойного аранжування. Втім, треба представити хоча б для дискусії творчої.
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Привіт! Мелодія давнеько є, та я все мучу Оха, якби оранжування робив. Отакий я прискіпливий. Як ось таки виставлю саму мелодію, то висловіть, будь ласка, побажання що до достойного аранжування.
Дуже гарний, романтичний текст! Хотілося б написати щось, але стільки роботи, що не знаю навіть, що і сказати... Мабуть, на певний період не тільки мої яблука попадали, але й помідори зав"яли...
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за увагу. Й дуже ж таки хочу сподіватись, що 18 травня в Києві тренувальна зустріч дідів-одноклубників відбудеться за Вашою участю. А на осінь варто б організувати фестивальчик ...
Ох, мелодія неземна
Пелюсткового вальсу звучить...
На душі владарює зима,
Та весняно так сніг летить.
А у скронях - все той романс-
Струни серця... не з тятиви!
Я ще й досі чекаю Вас.
Де ж це так забарились Ви?..
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А таки забарився...
Все не рішусь виставити саму мелодію без аранжування. А його гарного ще не було.