Така жага життя, що хочеться померти,
Піти у вічність, з пам'яті все стерти,
Земне, наболене, та навіть й дуже світле...
І не хворіть, не нудить білим світом.
Не бачити бузку що квітне біля хати,
Моїх малесеньких янге́ликів-дівчаток,
Доньку і сина, і маленьку Кіру...
Піти зі світу у всесвіт з миром.
Така жага життя, що хочеться летіти.
У безкінечну даль, за обрій світу.
Та все ж прошу у Господа краплину часу,
Любов здобути, як душі окрасу.
Побути між людьми, пізнать їх біль і щастя,
Від ближніх, по потребі, відвести ненастя,
Приборкати в собі злобу й гординю,
Жага життя, - я так живу віднині.
"Жага життя, - я так живу віднині." - в цьому рядку для мене Вами сказано все: про нелегкі, але щасливі шляхи, про впевненісь в своїх цілях, про вміння співчувати та допомагати, ... про відповідальність за все, що Вас стосується. Сподобався вірш.
ЩАСТИ ВАМ КОЖНОГО ДНЯ!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І Вас, Надіє, нехай береже Господь на всіх ваших шляхах
Цікаво написано, хоч різні емоції відчувала прочитуючи...так само, як Наталії мені здалось, що є відтінок безнадії..)Але сподіваюсь, у Вас все буде тільки так, як Ви самі захочете!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, серденько, що прочитали і за відгук , а з приводу-як я захочу, то вже краще,
як Бог дасть
Життєствердно. Життя - безцінний дар, тому треба насолоджуватися кожним прожитим днем. А приємні моменти для радощів завжди знайдуться, тим паче, якщо поряд близькі люди.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, дякую за коментар. Життєствердно - це те, що я відчувала, коли писала цей вірш