У світі,повному сумних думок,
Є ті думки,що творять з нас людей
Хтось лише робить перший крок,
А хтось,напевно,втілювач ідей...
У всіх є свій маленький,дивний світ,
Але його руйнує повсякденний час
Навіть у снах ми неспроможні на політ,
Вогонь життєвої жаги у когось згас...
Та не у всіх!Ще є такі життя,
Що варті того,щоб творить.
У них світогляд інший,сприйняття.
Але вони,звичайно,хочуть жить
Але,можливо їм це не дано.
Вони не мають безлічі людей,
Хороших й вірних,певно вже давно.
І йдуть повільно від зачинених дверей.
Ім'я їм - інші,не такі як всі.
Але хіба не кожен може ними бути?
Це лиш питання долі,а тому
Це треба усім нам збагнути.
Відкрийте їм обійми,простягніть
Своє добро у крихітній долоні
Вони теж люди,і,звичайно,хочуть жить
Вони теж люди,хоч й у вічному полоні.
_________________________________________________________
Присвячується Фабіану Бішоффу та всім людям-інвалідам,кому не вистачає любові,і які повинні одягнути маску,щоб люди їх зустріли з відкритими обіймами.
