Моєму учителю, славетному сину
українського народу,видатному
вченому, фундатору вірусології
в Україні проф. С.М. Московцю
п р и с в я ч у є т ь с я
Буває часом важко — хоч померти,
залишивши немилостивий світ...
Та відступлю, згадавши, як подер ти
своє життя 'б колючий живопліт.
...Твоє коріння виросло з підмурків —
обагрених кровицею полів,
де Дорошенко бив зухвалих турків,
відтак Махно — московских біляків...*
У серці юнім зріс лункий супротив
імперії, яка душила нас.
Тобі сам Бог дорогу напророчив
в козацький стан до Нестора Махна**.
звитяжний дух сміливих запорожців
проніс ти гідно через все життя
аж до пори, як в роковому році
навіки сплив у вимір небуття.
...Ти тяг свій плуг на науковій ниві,
як орій сивий, глибоко орав,
в землі сухій, незрошеній, примхливій
зростив копиці золотистих трав.
Твої засіви мали плідні сходи —
когорти учнів з центру і глибин:
ти однодумців зі свого народу
в коші незборні на літа зглобив.
Бо мав велике, чуйне, щире серце,
проникливий, несхитний, світлий ум;
як отаман, тарпана вів у герці
і не терпів неспогада́них дум.
Любив Вкраїну як чарівну пісню,
ділив із нею будні, хліб і сіль...
Твоя привітна батьківська усмішка
нам тамувала найгостріший біль.
...Твоє ім'я в скрижалях не зів'яне
в ряду найкращих дочок і синів...
В сім'ї краян — від Дону і до Сяну —
хай вам лунає величальний спів!
16.01.2000
_________
* Член-кореспондент НАН України,
проф. С.М. Московець народився в с.
Санжарівка (нині Полтавка), що не-
подалік від Гуляй-Поля - відомої ре-
зиденції Нестора Махна.
** Існує версія, що С.М.Московець
у буремні роки громадянської служив
для постачання армії Н. Махна, а відтак
багато років був під підозрою НКВД-КДБ
та вимушений в 1934-1952)рр. роживати
в місті Кіровобад (Нахічеванська АРСР).
Згодна, хліб насущний - важлива тема у житті. Але скоринку хліба правнукам не передаси. На жаль. Наприклад, мої рідні тітоньки (про дядьків не кажу, ті ніколи нічого не знають)вже й про своїх батьків позабували. І якби я з дитинства не розпитувала й не записувала, то мої онуки, коли вони з"являться, ніколи б не дізналися, які бабусі з дідусями у них були 100-200 років тому. Я й книжку для цього написала, доволі товстеньку. В перервах між працею, а працювала каторжно. Правда, справу не доведено до кінця, бо треба їхати до Відня в архів, де знаходяться документи про предків-князів, але це дорого, часу нема.
Так що, Олексо, хліб - хлібом, а добре діло для прийдешніх поколінь зробіть! Не кидайте.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Мені ця тема болить... Беру Ваші гарні слова у памку, княгине! і запрошую онодумицю на вечірню каву!
... і Мазепу не знала, та й Богдана теж. Запізнилася родитися.
А Ви на 1000% праві - треба знати, якого ми роду - племені.
Деякі не знають і про свій рід нічого. Хіба що - як звали бабусю. А я з 10 років записувала оповідки близьких і далеких родичів про сучасних наших родичів і предків, збирала листи, документи, які родичі зберігали, але не читали. Побудувала генеалогічне дерево роду, добралась до 1640 року. Думаю, мої пращури заслужили, щоб про них знали потомки.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарну справу Ви задумали! У мене є така мрія - "відродити" свій рід на папері. Мій брат не поділяє таку думку, бо вважає, що є більш важливі справи - держава! Зате я маю однодумця - внучатого племінника Сашка. Він закінчує Києво-Могилянку. Вже побудував генеалогію, та до такої глибини, як Ви, не добрався на жаль! В мене з одного боку козацький рід з іншого дворянський. Та обмаль часу, щоб щось писати. Здобуваю наразі хліб насущний...