Загорний загойдак,
ізпопід зимних шатів шани,
лем-чує черемшану -
то підрубає грубцями човнячі,
ой, зойче,
шкірячи, штани:
ген, люльчить ласий посвітайночок
потічками злиганої здійняви,
з тим, врешта, трішечки;
бо льодий злам,
ледьсерця – буйче на розтрав,
насправу:
не зважиш часочку –
вже весновиннячко бруняве,
скарбує,
згаряча,
травняві власом,
до невстижених злюбнечок,
незчуяні,
як невчаровий біль,
невтамуваний в пасок,
на зіллячко приречені серпанцем,
схудча, березові,
найнедоквітчані
листи ячні…
Лем, менше зли!
Ще колія сама стає до кола –
завдень не вмає жоден
згідної колись…
Вісь навми стронулась…
Щобільшого нам є,
ніж та вирчана вісь?..
.
Криптопоэзия Krajzer відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, я и сам не скажу...
Впрочем, это не моё дело
Пусть филологи систематизируют
Впрочем, у меня, прямо в нике написано: криптопоэзия.
Пусть так и будет
