Коли відчуваєш м"яку траву крізь резинову підошву у кедах...
Ти ідеш поряд я іду і нам не треба, нікого не треба!
Небо безмежне над нами, здається впирається в плечі.
Я сумую за вечорами, яких вже не має, до речі ...
Вітамін С у плодах на деревах, ще зелених як твоя запальничка.
На вінчестер записалось усе це... Курити - погана звичка.
Водоспад - це багато води і зірки щось так тихо шепочуть
Ми рАзом тільки я і ти, а інакше шоб було не хочу!
Сонце палило у очі. Полірував пісок моє тіло
Ми горіли ніби нам на пророчили, ми одне одним горіли...
Коли мокрого, запах, асфальту дарує прагнення жити
То не має більшого кайфу ніж просто тебе любити!
Плити бетонні між нами. Такі точно, є на кладовищі
Тож не розмінюймось дрібняками, ми адже від смерті вищі.
Ніби кліщі в"їдаються в шкіру - незабутні, щасливі моменти,
Я сумую, втрачаючи віру... А пам"ять, її нам не стерти!
Коли сльози лоскочуть губи під час гіркої молитви...
Я знаю, Бог Є усюди! І в шрамах твоїх від бритви.
Коли тільки зелений чай бачать очі відкривши повіки,
Так як було, не стане на жаль. Час не кращий за ліки.
А що, коли я просто не вірю, що все є так як мало бути?!
Ми можем міняти події! Ти просто це мусиш відчути!
