По небу тучи, как по льду, скользят,
Толкаясь бестолково, как ягнята.
И слиться вместе рьяно норовят, -
Дождем пролиться на поля и хаты.
А глаз оранжевый из туч луны
Горит над соснами, смеясь лукаво.
И пряный запах в воздухе весны
Разлился. Воробьев смешных орава.
Кричит – она пришла, скорей поверь.
Желтеют, как луна, цветы мимозы.
Пришел апрель, и дивные теперь,
В природе начались метаморфозы.
Иллюстрация - мой рисунок акварелью "Весенний букет"
Людина художньо обдароавна!Мої очі однораз розбігаються,як у зайця в різні боки-одним читаю,а другим навернула на картину.Ліно! Ти мене дивуєш беззупинно!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, нічого особливого, Данута. Цьому малюнку вже 100 років. Думаю, чому йому валятися у шафі, хай послужить.
Але дуже тобі дякую від слів, від яких на серці змерзлому теплішає. Красивої тобі весни!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А виглянула у вікно - а там - "грачи, ручьи" і купа ще всього. Поки прогулялася, стрибаючи через калюжі, і віршик такий собі весняний знайшовся.
А тобі, моя люба, дякую, що серед загружених буднів не забуваєш заглянути!!!