Почув мотив мелодії одної –
І знов за душу взяв знайомий щем:
Ту пісню вдвох співали ми з тобою,
Коли разом стояли під дощем...
...Зненацька чисте небо засіріло,
Гіллям награвся вітер і притих.
По листі пісні в лад залопотіли
Веселі краплі теплої води.
Краплистий, літній, струменів грайливо.
І як узявся раптом – так і вщух.
А ми стояли – мокрі і щасливі –
Й доспівували музику дощу...
Давно нас розвели роки і люди –
Вже не одна весна перецвіла....
А мокра пісня й досі в серці будить
Дзвінкі потоки літнього тепла
Ні, Василю, моменту схожого не було. Я просто уявила змальовану Вами маленьку історію. Побачила цей сюжет як короткометражну стрічку у розвитку. Моя картинка мені і сподобалась. (В мене чоловік трохи знімає документальні аматорські фільми). А ще додамо Ваше вміння донести до читача Вами висловлене!
Наснаги Вам і радощів у сьогоденні!
Василь Задорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
