UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анатолійович: МРІЯ. На слова авторів ГОРЛИЦЯ і ЛІОЛІНА. - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк, 20.04.2013 - 09:55
дякую Вам за ПРЕКРАСНУ МРІЮ... справді - мрія... задумлива і світла... саме ТАКА...)))...
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за світлий коментар!  Радий,що такому романтику, як Ви, сподобалось!  
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, дякую, дякую, Любаша!  Там ще є відповідь на твої частівки. 
Ліоліна, 28.03.2013 - 23:48
Ось підредагований текст, прошу:Мрія А ти – мої світанки вже далекі, Загублені у затінку смереки. Прошу, весна, на крилах хай лелеки Повернуть мрію золоту. Коли пройдуть морози і тривоги, До серця твого прокладу дорогу. Знайдуться в травах згублені шляхи, Де нам співали ранками птахи. Ще доля подарує знов Тебе, світанку мій, любов. Дивися, сонце осяває світ. Любов залишила на серці слід. Нехай розтане в наших душах лід. Перейдемо розлуку вбрід. Летіла на вогонь та обпалила, Необережна, ті тендітні крила, Що несли по шляху, немов вітрила, Крізь біль, і сум, і темноту. Та в смерекових вітах – знов світанки. Стрічаю їх, кохання твого бранка. Ромашки шепотіли серед трав, І в очереті спав принишклий став. Ще доля подарує знов Тебе, світанку мій, любов. Дивися, сонце осяває світ. Любов залишила на серці слід. Нехай розтане в наших душах лід. Перейдемо розлуку вбрід. Пишіть, Сергію, ще мелодії! Чекаємо! 
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молодець! Чудово і оперативно! 
Ліоліна, 28.03.2013 - 19:40
Мій Муз - любитель погуляти.Та ось він залетів до хати, Де я сиділа одиноко, Мигнув мені хитреньким оком (У мене є смачненька кава, Ми з ним попили - і до справи), Й пішла розмова ділова, До музики знайшлись слова!: МРІЯ А ти – мої світанки вже далекі, Загублені у затінку смереки. Прошу, весна, на крилах хай лелеки Повернуть мрію золоту. Та вже пройдуть морози і тривоги, До серця твого прокладу дорогу. Знайдуться в травах згублені шляхи, Де нам співали ранками птахи. Ще доля приведе ізнов Тебе, світанку, світ, любов. Дивися, сонце осяває світ. Любов залишила на серці слід. Нехай розтане на душі вже лід. Ми перейшли розлуку вбрід. Летіла на вогонь та обпалила, Необережна, ті тендітні крила, Що несли по шляху, немов вітрила, Крізь біль, і сум, і темноту. Та в смерекових вітах – знов світанки. Стрічаю їх, любові тво”ї бранка. Ромашки шепотіли серед трав, І в очереті спав принишклий став. Ще доля приведе ізнов Тебе, світанку, світ, любов. Дивися, сонце осяває світ. Любов залишила на серці слід. Нехай розтане на душі вже лід. Ми перейшли розлуку вбрід. Мені здалося, "в музику" попала точно. Начебто ідея мелодії співпала з ідеєю вірша. Подивіться, Сергію. Хоча, дивлюся, слова Ви вже маєте... Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 І слова чудові, і в музику попала, і тема вічна і безмежна - кохання! Тому слів і авторів багато НЕ БУВАЄ! Дякую, Ліночко! Пару побажань надішлю в лічку.
горлиця, 28.03.2013 - 12:16
Ось з поправкамиЛетять роки в далекі сині гори, Несуть мою замріяну любов, І сняться сни минулого- говорять… Горить багаття моє знов! Зійшла зоря, дарунок мій від тебе, Для мене ти знайшов її на небі Ось щастя знов влилось у мрії ті Як ми зоріли разом –я і ти! Замріяна любов моя Коханий, я давно твоя ! Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди, Тебе чекаю, любий , я завжди! Кохання вічне , як і та зоря, І я- твоя, навік, твоя! І сняться сни, що летом журавлиним Ти прилетиш в моє сумне гніздо Візьмеш мене і разом ми полинем, Посадиш ніжно на крило. Чому ж лишився в снах моїх і мріях Забрав з собою спалену любов А я чекаю і під серцем грію Надію, що вернешся на мій зов. У мріях разом-я і ти Любов моя, зажди, не йди! Я жду тебе – прийди, хоч в сни прийди Тебе чекаю, любий, я завжди, Кохання вічне, як і та зоря, І я- твоя, навік, твоя! ====== Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молодець! Чудово! Виставляємо!
Мазур Наталя, 28.03.2013 - 11:30
Я не про те, Сергію.Ось ця мелодія "Мрія"... я її уже чула... але де, коли?? У тебе вона виставлена, як нова... та я її уже підспівувала... Дежавю у мене, чи що... Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто кожному композитору (вибач за манію величі) характерні якісь інтонації, мелодика, гармонія, ритмика, які властиві тільки йому. Всі ці якості складаються з почутого раніше, улюбленого, не улюбленого, забутого і не дуже. І все це перемішано в голові і є стилем композитора. І вирватися з цього рокового кола дуже важко...Треба бути генієм, або хоча б талантом, щоб писати категорично різнопланову музику. Та ще й таку, щоб подобалась. Моїй жінці і дітям не подобається.  Бо у мене вона однопланова і одноманітна. То ж можливо я десь у когось щось із музики запозичив - якусь темочку, чи наспівчик, і не знаю того, а тобі воно нагадало почуте. І часто в моїх творах я ловлю схожі оберти, інтонації, гармонії з тими, що вже були у мене. То ж і тобі може щось нагадало.
Мазур Наталя, 28.03.2013 - 11:04
Сергію, а чи не змінив ти свою "Спогад" на "Мрія"? Слухаю і щось не доберу, в якій із них були внесені зміни?
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
 Ну всьо! Капєц мені як композитору, якщо навіть ти не можеш зрозуміти різницю... Це зовсім дві різні мелодії...  Послухай ще...
горлиця, 27.03.2013 - 20:55
Мовчала, пробувала сили і ось подаю результат. Перегру лишила відкритою. Як вам? Підходить? Мрія Милий, коханий, не здійснена мрія! -------------------------------------------------- Летять роки в далекі сині гори, Несуть мою замріяну любов, І сняться сни минулого- говорять… Горить багаття моє знов! Зійшла зоря дарунок мій від тебе, Ти ж присягавсь на неї ще тоді! Ось щастя знов влилось у мрії ті Як ми зоріли разом –я і ти! Замріяна любов моя Коханий, я твоя, з давна! Я жду тебе – прийди, прийди хоч в сні Тебя чекаю я завжди, завжди, Вічне кохання, як і та зоря, А я твоя, твоя, твоя! І сняться сни, що летом журавлиним Ти прилетиш в моє сумне гніздо Візьмеш мене і разом ми полинем, Ніжно посадиш на крило Чому ж лишився в снах у моїх і мріях Забрав з собою спалену любов А я чекаю і під серцем грію Надію, що вернешся на мій зов. У мріях чи у сні-разом Любов моя, зажди, не йди! Я жду тебе – прийди, прийди хоч в сні Тебя чекаю я завжди, завжди, Кохання вічне, як і та зоря, А я твоя, твоя, твоя! ====== Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдала проба! Кілька моїх думок - по пошті. І виставляємо!
Ліоліна, 27.03.2013 - 18:31
Десь мій Муз мені зрадив і полетів геть. Але я його пошукаю, гада, що кидає дівчат. То ще, може , і я Вам пригожуся - й заспіваємо? Бо вже дуже приємна мелодія! 
Анатолійович відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Твій Муз ховається десь серед твоїх чудових картин... Хай би вже виходив з текстом в руках!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
Думатиму-мріятиму і я... 
