Любов - це серця ніжні відчуття;
Краса жінок, оспівана віками…
Це небо в зорях, пізнє каяття
І квіти з чарівними пелюстками…
А ще любов - це полум’я і жар,
Безсоння і несамовиті муки…
Розбитої душі страшний тягар
І зведені у купол неба руки…
І вечір, що запестив нас удвох;
І безсоромні ласки серед ночі…
Незрозумілий щем сердець обох,
Й твої щасливі з ніжним смутком очі…
Рапсодія гірського джерела,
І ніжні поцілунки на світанку…
Гармонія і ласки, і тепла
Під вальс до споконвіку… до останку.
І ми з тобою - через все життя-
Без сподівань, надії й каяття…
Це трактування любові мені більш до вподоби, чим наприклад у Джона Міцного, який пише: "Ось так даруєм своє тіло, Й ніхто нікого не кохає..."
Таким відношенням, як в героя вірша можна добре позаздрити.
Юрій Цюрик відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00