Так боляче, так ніжно любити не тебе,
І ці метелики ловити безнадійно.
Коли погасло світло, залишилось одне -
Ховати свої сльози у посмішці постійно.
І очі твої знову шукати уві сні,
Благати Бога, щоб на мить скоріш забути.
Думки про тебе, як у гарячому вині,
П'яніють так, що ніби випив я отрути.
Я не чекатиму! Навіщо? Любов пройшла!
Твоя… Моя… З'явилася потрібна, інша.
На диво, вистачає усім сповна тепла,
Якщо чужа для мене стала наймиліша.
А кажите що я лише створюю собі проблеми через одну людину?...а тут я бачу і у вас припікає таким собі дістаючим болем! Спогади все ж не дають спокою...
Чутлива поезія-залишає слід, це дорогого коштує, коли рядки врізаються в память!
Спасибі-відчула!
в мене питали раніше-як же ти не думала головою, як же ти дозволила собі так далеко зайти...але я розумію, що якби я думала головою-це вже було б не кохання...ой...щось мене трішки занесло не туди ...просто читаючи ваші вірші, мені здалось, що ви як ніхто інший мене зрозумієте...мало хто, на жаль, сьогодні може просто. щиро і віддано кохати, не думаючи ні про яку від цього собі користь...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кохання або є або його немає, а справжнє кохання це з головою, тобто без голови
і хоча я багато для себе взяла із цього уроку-і вже не така по-дитячому наївна, відкрита,але Ви правду сказали-якби в мене був вибір чи йти знову тим шляхом, я б сто разів подумала...перш ніж щось вирішувати...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а от наївності і відкритості не потрібно позбуватися, адже завдяки їй люди можуть щиро щасливими - її просто потрібно тримати подальше від посторонніх, а коли її відпустити серце зрозуміє
це правда....я залетіла трохи далеко від реальності...за що і зараз розплачуюсь...мені нічого так не шкода, як часу...якого не повернути...рік пройшов...не в реальності...лише в почуттях...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от бачите, є плюс в цій ситуації - сформувалось бачення цінності часу
життя в першу чергу-лише потім кохання...раніше я не думала, як це важливо...хотілось кохати, бути коханою, хотілось розчинятись в цих почуттях(що непогано виходить), тепер я розумію, яка це помилка...коли тільки цим і живеш, а життя навкруги не помічаєш...в мене так рік навчання в університеті минув непомітно-я жила тільки цими почуттями, тільки людиною, якій і пишу ці всі вірші і не замітила, що свого життя в мене зовсім не було...нікого і нічого не помічала...а потім і цій людині стала непотрібною...кому потрібні вірні собаки,такого кохання ніхто не цінує...тому що треба завжди залишатись особистістю....і ніколи і ні від кого не залежати...але ці почуття були найкращі в моєму житті, і я щаслива,що пережила і відчула те, що багато людей шукають протягом всього життя....
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Подобаються Ваші роздуми щодо почуттів, адже дійсно вони мають два кінці, але що найголовніше в почуттях це дійти до грані, але не зірватись, не впасти, адже тоді втрачаємо контроль над усім і навіть собою ... та навіть той , хто не втримується і зривається з останньї щабелі кохання це не є погано, адже тоді не падають вниз, а лечуть щосили вгору ... і проблема полягає лише в тому щоб не надто далеко залетіти від реальності
у Вас дуже зворушливі вірші, всі наповнені почуттям кохання. і, читаючи їх, мимоволі відчуваєш, що ти сколихнувся, пройнявся, заспівпереживав. щодо цього вірша, то в ньому взагалі емоційність зашкалює! чого тільки варта фраза "Ховати свої сльози у посмішці постійно" на фоні загальновідомого "чоловіки не плачуть"... дуже чутливо!!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий Вашому візиту. Ваше глибоке розуміння, відчуття та аналіз роботи свідчить, що Ви також ще той романтик ... Це дуже приємно