Любов – Джерело:
із Висот,
не доступних уяві, –
Джерело
випромінює Світло-Тепло…
Тепло-Світло,
Першозадуму відповідно –
без Початку і без Кінця –
життєдайним потоком вливається
у серця..
у серцях
всього сущого і живущого –
Світло-Тепло
безкінечно помножується…
і
повертається
до Триєдиного Бога –
у лоно Отця…
поТроюється
і знов
випромінюєть-ся…
таким чином,
схема ця
безкінечно повторюється –
безкінечно і безупинно:
Світло-Тепло-Любов
у серці людини
помножується…
і випромінюється –
весело ллється –
радісно віддається
Джерельно посилене
і освячене –
у світ
повертається…
все
воздається…
без початку і без кінця…
просто
задумана і налаштована
схема
безперебійна ця…
наочний приклад:
зірки
на небі нашому сяють!
Світло-Тепло-Любов у себе вбирають,
всотують –
у власних серцях помножують
і
випромінюють-повертають –
небеса осявають…
зігрівають
…зірки і Сонця`…
для всього живого – Єдина
схема ця –
зірка ти, чи людина…
(…а те, що Сонце світиться,
бо водень у гелій,
на атомарному рівні, у ньому перекидається –
висмоктана із пальця
науковоподібна
нісенітни-ця…)
наше Сонце –
Світлом-Теплом Любові Джерельної –
животворить
і животворить-ся…
там, де Любов –
поглинається…
вбирається жадібно
тільки в себе –
не помножується,
не повертається –
за такою схемою живиться,
паразитує зло:
поглинає
людськими інстинктами
зіпсоване
Світло…
у зваблених злом серцях
Світло у темряву –
трансформується…
так Чорна Дірка
до решти і до кінця
живу висмоктує Зірку…
але –
люди усі – діти Божі
Світло темряву
переможе…
…
любов наша –
Світло із Джерела:
радісною була,
як висхідна сила –
розгортала навзаєм крила…
коли, під нашепти зла,
ми якість її змінили –
я
любов свою зберегла –
не прогнала…
слідом не прокляла,
не зненавиділа –
люблю собі,
тихо і затишно – як і любила…
любов моя –
лагідна і красива…
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама
18.03.2013
У Вас глибокий і сильний внутрішній світ, чудові і правильні переконання! Побільше б таких Людей, світ змінився б на краще!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Анатольєвичу! Ви - моє нині несподівано-теракотове радісне Свято!!!!!!!!
світ УЖЕ змінився на краще... і змінили його сьогодні - Ви... отже, "схема", описана у цьому віршеві - діє! Світло помножується у наших серцях... коли я прокинулась нині і побачила, що сходить Сонце - отже, день буде сонячним, не похмурим, - тихо зраділа такому "оформленню" цього дня... але сердечним Світлом наповнили "по вінця" день цей мій - саме Ви...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я вважаю Світло і Любов - єдиним - еманацією Всевишнього, чи Єдиного... тобто - Джерела...
стосовно "мономанії" - вилучила того вірша... думаю, навіть не дивлячись на деякий внутрішній мінор мій, з безкінечністю зими пов"язаний, не варто жартувати чи легковажити такими "термінами" і темами... усе сказане, а тим паче написане - має силу... тому видалила - щоб не мало...
вважайте, що це моя відповідь на Ваше питання під тим віршем...
Додам,ваш вірш, як на мене можна викорустовувати як мантру, як інструмент для духовного очищення і, як наслідок, тілесного сцілення.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... це несподівана думка... але мої "плани" набагато скромніші - приблизно такого результату я мріяла б: "..ага... - подумала б собі людина - он як воно все і заради чого відбувається.. ні, МОЮ любов - я збережу від перетворення на протилежне... бо вона - Світло МО-Є..." а якби ще й двоє сказали б - "збережемо НАШУ Любов... бо вона - Світло НАШЕ..." але тут треба через страх взаємний переступити... недовіру взаємну... прийняти досвід "блудного сина", як істину - адже суть цієї історів в тому, що той, кого справді люблять - завжди буде прощеним і прийнятим радісно "додому"... коли, наблукавшись, усвідомить свої помилки, промахи - завжди може повернутися до тих, хто любить його і кого він (зрозумівши, нарешті...) - любить...
всі ми - блудні Божі діти... Він дає нам Свободу Волі - щоб ми, наблукавшись світами, і навіть сподом світів, пізнавши "на власній шкурі", що таке зло - ДОБРОВІЛЬНО ЗАХОТІЛИ повернутися до НЬОГО і до Світла ЛЮБОВІ Його - як до рідного і єдиного нашого дому... бо саме ДоброВільність Любові - важить... блудного сина, який повернувся "додому" - ніщо більше і ніколи не звабить - він уже знає, що там, за звабами тими насправді чекає його...
Бог усіх нас любить, підтримує у труднощах стежок вільнообраних наших і чекає - прийдемо до Нього - і буде Свято велике... радісне... "син" зрозумів і вернувся!.. так само і між людьми малося б бути... право піти назавжди і право - назавжди повернутися, але "не в ту саму воду", а в чисту... усвідомлено... добровільно... і з любов"ю... для такого - треба усього лише ЗНАТИ, що ти любиш і ЗНАТИ ж, що люблять тебе...
все просто...
дякую Вам, пані Тамарочко... хоча, якщо якусь думку повторювати, як мантру, то вона справді стане - установкою... набуде Сили... тому, згодна з Вами... але це - право вибору кожного...
любов свою зберегла –
не прогнала…
слідом не прокляла,
не зненавиділа –
люблю собі,
тихо і затишно – як і любила…
любов моя –
лагідна і красива…
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама - квінесенсія цікавих, глибокомудрих філософських роздумів. Спавсибі
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, люба пані Тамарочко... цей фрагмент, як ніби ілюстрація до теми, ніби "практична вправа" після теоретичного матеріалу - в смислі, як цю теорію можна примінити на практиці... усього лиш - не дозволити використати себе, як прилад, що трансформує енергію любові (Світла)у гаввах... "червону росу"...
здається, віддалено маячить тут "непротивлєніє зду насилием"... ну, і абсолютна порада Христова - "Живіть, як діти..." - діти не знають, що таке помста чи обрАзи надовго... образили - заплакало дитя, заспокоїли - усміхнулося... і все... ніяких затаювань... підрахунків-розрахунків - просто - як погода - то сонечко, то дощик... і все - любов... яка навіть не називається отак конкретно... безтурботність буття - найвищий позитивний тон і - Богоспівтворчість...
дякую Вам, люба пані Тамарочко... Ви... я сподівалася на Ваше мудре розуміння...
"люблю собі, тихо і затишно – як і любила… любов моя – лагідна і красива…" Кожен би так, було б менше зла!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о.. якби люди захотіли дізнатися, що відбулось би, якби услід "проминулій любові" вони не кидали камінням і грудками бруду, не страждали і не мучилися... світ принципово змінився б... бо енергію мук поглинає зло, саме для того воно і мучить, псує чисту енергію любові взаємної людської - "нашептами" своїми -щоб поласувати і насититися...
якби люди не страждали (а страждають вони хіба через "втрачену свою любов"? - як це можна СВОЮ любов утратити, проти власної волі? це неможливо... - страждають і ненавидять - бо - "втрачають права власності на коханого-кохану своїх..." - "ти більше - не мій, не моя..." - он у чому оспіване всією літературою, і не тільки, горе... - але хіба любов - це право власності і контролю?...) - то якби люди, знавши "механізм" псування світлих їхніх почуттів, - не страждали - то не годували б своїми випромінюваннями страждань зла... тоді злу не було б жодного сенсу людям "нашіптувати"... отака схема виходу із-під залежності від сил зла - проста, як і всі істини - просто любити... і не намагатися заволодіти... "одЕржати"... (від "одєржімость")
дуже тема ця "обширна"... не знаю, як звучить оця моя спроба втиснути її у кілька рядочків... але - Ви, пане Олексо, сказали САМЕ ГОЛОВНЕ - і це мене обнадіяло... бо суть цього вірша, якого я (спільно з Гаввахом - там механіка дії зла) - вважаю своєрідною моєю "підведеною рискою"...
усього лиш – поруч тебе нема…
але я
незалежно від тебе – щаслива,
і
не сама
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Морський Леве, таку позицію я називаю наразі "ідеєю незалежного щастя"... здається мені, це щастя справжнє, бо його ніхто не може ні розбити, ні відібрати - заховане у собі - як перлина у перлівниці-скойці...
дякую Вам за візит і "підсвіточку"...
Дякую, пані Валю, за нове поринання у космос Вашої поезії. Кожного разу читаючи завмираю: ну як же можна так написати, щоб зримо цей космос було видно! Неймовірно!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Алочко! щиро вдячна Вам за слова Ваші - завжди щирі і кращими почуттями сповнені... я його (Космос мій) - бачу... і мені здається - так усі... якби Ви не бачили його насправді, Ви не побачили б його і в моїх рядках чи за ними... отже - виходить - ми з Вами - "космонавти"... чи - небожителі, краще?...
Глибинну думку надає зміст вашої поезії. поринаєш у інший світ бачення. І все ж таки цікаво знати, яке перо у поета.
У вас, Валю:
любов наша –
Світло із Джерела:
радісною була,
як висхідна сила –
розгортала навзаєм крила…
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба паніГалино, дуже-дуже вдячна Вам за слова Ваші... і що поринаєте у світ іншого (мого) бачення - емоційно співтворимо з Вами, отже... і це так прекрасно знати...