На дворі не вщухала злива. Куртка, яку накинула собі на голову дівча, давно вже промокла так же, як і вона сама. Нарешті угледівши о такій пізній годині світло, що лилося із невеличкого кафе, дівча перебігло вулицю, просто-таки заскочило до середини. Перечепившись вона ледве не впала, підошва була мокрою і слизькою. Біля стійки, дівча почало шукати табло з розділом – “ Гарячі напої ”, а там чай з лимоном і м’ятою.
Замовивши, дівча обрало собі віддалений столик у кутку кімнати і вмостившись по зручніше стала чекати. Вже незабаром у проході дівчина побачила хлопця-офіціанта з тацею у руках, на якій стояло білосніжне горнятко, біля якого на блюдечку акуратно лежали м’ятні листочки. Запримітивши це, дівча махнуло рукою, подаючи знак, що це їй. Після того, як хлопець поставив на стіл замовлення, він ще деякий час не відводив від дівчини очей. Коли ж він підвівся, губи його заворушилися.
Клієнтів було мало, а на мені був такий мокрий одяг, що хлопець-офіціант злякався, щоб я часом не простила і запропонував мені перевдягнутися в одну із уніформ їхньої працівниці, яка як виявилось сьогодні не вийшла на роботу.
— Гаразд, – відповіла я.
Форма мені йшла, нагадувала діловий костюм, навіть піджак був.
Виявилося вони обслуговували клієнтів ще й на даху, а так як бажання клієнтів — закон, то доводилось вдягатися по тепліше. Хлопець також сказав, що його зміна скоро закінчується і він міг би скласти мені компанію, а потім і додому провести. Я не мала нічого проти.
Годинник почав бамкати, однак побачити котра година мені не вдалось, бо він стояв за стіною, а рахувати якось не хотілося. Коли ж годинник затих, хлопець-офіціант, що приносив мені чай, підійшов до столика за яким я сиділа, зняв фартух і присів напроти. За хвилину він підвівся, а коли повертався ніс у руках дві паруючі чашки із запахом м’яти. Я заглянула у чашку: кругла долька лимона плавала на поверхні, а біля неї на блюдечку красувались зелені листочки м’яти.
Я вже й не пригадаю, про що ми тоді розмовляли, і коли я повернулася додому, але добре запам’ятала, що після того ми тепер завжди п’ємо цей чай разом.
що ж мені вам відповісти,мабуть дякую 
