Так, все було,
Усе було колись -
Добро і Зло, які в одне сплелись,
Як інь та янь у вічній круговерті
Життя і Смерті...
У лоно дня
Тінь ночі проникає,
Люд навмання
Блукає в лабіринтах,
Що Хтось колись
Для нас воздвиг... Інстинкти
Штовхають люд у прірву
(Чи до неба?) -
Хто в що з нас вірить,
В чім кому потреба...
Комусь кінець -
Для іншого початок,
Новий виток углиб бездонну Суті.
Мабуть, Творець
Нас праг чогось навчати,
Чого? - збагнути б....
Неосягненна логіка життя,
Я - цілий всесвіт,
Всесвіт - сонми Я,
Які сплелись в єдиному пориві.
Життя - це Диво!
Якщо збагнем,
Як сон вроста наскрізно
У яв людську - це справді дивовижно!
А як вростає Хтось у твою душу -
Ти це відчув вже?...
молодець але тобі потрібно продовжити цей твір вибач за грубість але він на мою думку не закінчений .
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та це щойно відписала так комент одному поету на іншому сайті, ось вирішила ці свої хаотичні думки виставити і подивитись на реакцію, хоч погоджуюсь - його можна продовжувати до безконечності............................................
. Повторення неможливі.
