(музика для останнього речення!)
Серпень, палаючий серпень
До гілок добрався моїх.
Стовбур разом з корою і серцем
Тобі віддала. Поклала до ніг.
Ти, чи я,
Хто перший складе свою зброю?
Ти обпікаєш,
Кожним дотиком
пучки,
З вуст твоїх напиваюсь безсмертної сили тяжіння…
Жилава блискавка тягне за коси
І …
В полум’ї сила моя!
Саме ним я живу.
Я тебе тішу,
Тобі піддаюся, в хтиві очі вдивляюсь вогненні
І…
Знов з прадавніх джерел
З шепоту нетрів земних проростаю,
з новим вмінням рости,
де ніщо не росте,
То ж приходь,
Клопочись про мої недолюблені крила,
Про моє вузлувате життя,
Надихайся моїми гілками,
Переймайся потоком моїх тихих рік
І…
..Та спраглий лиш ти!
Бо я люта зима!
Заметіль,
Різка й норовлива, мов кінь!
Я смакую тобі?
Та порушити істину зась!
Мої коси - смарагдові леза
Мої руки - міцніш за сталеві канати,
Підходь, я готова тебе обійняти,
Ніжно пестити буду твоє бездоганне єство…
І…
Начувайся,
Підступне звабливе видіння,
Начувайся,
Бо я уже близько.
Чепурилася я зранку для тебе!
Хитрі змішую трави в один заповітний нектар.
Пий з долонь забуття!
Так смакує нестерпне кохання,
Так жага розтікається нутром твоїм, спопеляючи душу!
Та чи в останнє?
Сила в полум’ї,
сила в згоранні…
Я – земля!
Я - вода!
Я – вогонь!
Я – гойдаю дерева...
Розкажи мені сон, мій принадливий серпню.
Ким до тебе вертаються вранішні птахи мої,
Хто стрічає тебе, хто загоює рани…
Потім я розповім про свої походеньки і мандри...
Десь далеко заграла сопілка…
16.03.13.
МУЗИКА: ІНТЕРНЕТ Aleksey-Rybnikov-Sopilka-1(muzofon.com)
Можливо з цією музикою трохи краще, але вона витримана в одній тональності, а Ваш вірш сильний своїми контрастами, мабуть важко знайти таку музику яка би поєднувалась з таким віршем
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це точно, сама з цим намучилась, але всеодно хочу музику, щоб сопілка таки заграла. як у творі. можливо зробити приписку,що музика для фіналу.Як Ви вважаєте?
Дякую
"Символистом можно только родить-
ся… быть художником – значит, вы-
держивать ветер из миров искусства,
совершенно непохожих на этот мир,
только влияющих на него; в тех ми-
рах нет причин и следствий, времени
и пространства, плотного и бесплот-
ного, и мирам этим нет числа…"
А.А. Блок
ох, лякаєте мене, Віточко... не те, щоб лякаєте... але я бачу з червоними відливами мармурово-примарні сходи вниз... напружено-тривожну повню... чую "середньозрілого" Блока...
"Мої коси - смарагдові леза
Мої руки - міцніш за сталеві канати,
Підходь, я готова тебе обійняти,
Ніжно пестити буду твоє бездоганне єство…
І…
Начувайся,
Підступне звабливе видіння,
Начувайся,
Бо я уже близько.
Чепурилася я зранку для тебе!
Хитрі змішую трави в один заповітний нектар.
Пий з долонь забуття!
Так смакує нестерпне кохання,
Так жага розтікається нутром твоїм, спопеляючи душу!" - ХТО ЦЕ?... така загроза...
стихія...
і...
але голос сопілки у фіналі - як голос з неба... я аж зуби і кулаки розтиснула, коли сопілка та здалеку обізвалася... ну, Мавка ще майнула - у сопілчаному промені...
мабуть, я щось своє тут намислила... щось із якихось інших видінь...
вірш сильний, навіть більше чим сильний... пристрасний... і примарний, як тривожна повня... але це тільки я так сприймаю...
gala.vita відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох, Валю, сиджу я тут і чекаю Вас! вчора вже спати...ні, тут вірш прийшов! і як на диво мені дещо з Ваших листів-оповідок прийшло. так, краєм ока, але бачу щось Ваше. і думаю, треба дещо підправити...вірш пишеться,і діцові особи самі по собі, і всі подіїтеж десь беруться все було чарівно...і думаю: що ж далі. Так врещті "перелесник" зтерся з лону мого вірша... А я вже й не дивуюся, що Ви все те відчули. А потім заграла сопілка та й розпалися чари.Таке враження, я вам скажу, захопливе, потужне! а зараз ще сильніші!ейфорія!!!Дякую!