UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ПРОЩАЛЬНИЙ ВАЛЬС - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 20.04.2013 - 07:52
 Пречудово змалювали, навіть облагородили і придали людяності та ліричності останньому злому нападу зимової стихії!     Хоча безліч людей, які забуксували у наметах і не могли дістатися до цілі, сиділи без світла і харчів,можуть не розділити Вашого прекрасного милування...  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Анатольєвичу - це був іще передостанній напад і я сподівалася отак задобрити зиму і ввічливо її "провести" - але... схоже, вона мене не до решти зрозуміла - якщо вже така гарна, подумала зима, то куди спішити - хай люблять... так... я й сама без світла і тепла чотири доби "вальсувала"...))) нарешті уже весна - і сьогодні - СОНЯЧНО... (і завдяки Вам великою мірою...)))  
Олекса Удайко, 25.03.2013 - 08:34
"кружеляла, витала, раділа…" А я з Вами, Валентино! Гарно проілюстували Штрауса... Якесь чаклунство Ваше, добре, життєдайне! Вітаю!  Радий знайомству!!!  На каву вранішню запрошую!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Олексо! вальс... такий вальс!.. відтепер з ТАКИМ Партнером... вважаю, що мрія усього життя мого нині здійснилася...))) я так люблю вальси... (правда, зовсім не вмію танцювати... і вальс також... але це невміння - виключно фізична "вада", бо поза формою земною моєю неслухняною - я абсолютно легко і невагомо співпадаю з ритмом і душею вальса...)а щодо вранішнього кавування нашого - то я радісно "за"! ...тим паче, що ось уже близько року вранішню мою каву (а з цього дійства розпочинається кожен день..) - то каву мою вранішню я чомусь розливаю на дві філіжанки і ставлю перед собою... так п"ю каву ранками - "удвох із собою"....))) тепер вважатиму, що п"ю ранкову каву мою - з Вами... дякую Вам за прекрасне товариство!..  хай не насторожить Вас мій емоційний порив - натура у мене така - щира і відкрита... ну і весела-жартівлива дещо по своєму... думаю, Ви посміхнетеся на таку "рекцію" мою... дуже радію знайомству нашому - і це правда однозначна...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Віро! радію щиро, що цей вальс Штрауса Вам так припав до серця... і я його дуже люблю - такий він... ах... музика дощу, одне слово... і снігу також...)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Вікторе!.. через те й вірш - бо сніг падав саме під "музику дощу"... врешті, сніг - теж вода...)))приємно, що Вам сподобався цей мій "ансамбль"...
Леся Геник, 13.03.2013 - 21:54
Ой, і заскучила за Вашим крилатим словом, Валечко! Таки ніяк не попрощається,зате які ж сніжинки вишукано-настрижені небесними янголами час од часу граційно влягаються на рукави...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро радію Вам, люба Лесю... так... то, либонь, Янголи задуже настаралися - сніжинок настригли і тепер - куди їх? зазвичай на землю - людям милуватися... бо на наступну зиму вже злежаться... невагомокрильця свої білі позминають..))) скоро весна... ось уже квітень з-за плотів прозирає...
Наталя Данилюк, 13.03.2013 - 20:08
Так, повернулася - нежданна і така вона зворушлива у Вашому вірші, що я й сама засумувала (я ж так люблю зиму! )Трішки подивована Вашою ностальгією, адже Ви завжди казали, що не дуже любите зиму, а тут такий чуттєвий і трепетний вірш, що серце заходиться... А мелодія - божественна!Так гарно вона доповнює цей витончений смуток! Також маю її у своїй музичній скарбничці під назвою "Медленный вальс".  І люблю релаксувати під такі шедеври класики.  Ваш вірш також по праву можна назвати шедевром лірики.    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а... всі свярять зиму, що вернулася, хоча вже було й пішла ніби... а вона так гарно вернулася... так... вальсово... і я вирішила полюбити її і розраяти... провести за село і навіть дальше - щоб вона не почувалася самотньою і покинутою, навіть розлюблено-небажаною... отак я її прийняла, радіючи, і проводжаю... тепер вона ніколи не буде думати, що повертатися, щоб попрощатися назавжди - якщо навіть красиво і лірично - не варто... тепер вона буде казати собі: "добре, що я заглянула до них на прощання... одна людина була в такому захопленні від білої лагідності моєї..." і буде зима ЦЯ завжди згадувати мене у своєму світі, куди вона йде вже... і згадувати себе - таку красиву... і слухати "Мелодію дощу" і інші прекрасні вальси Штрауса... і на стінах її хатинки будуть танцювати напівпрозорі тіні, відкинуті пелюстям вогню з каміна... чи з пічки... і вона зауважить їх, роздивиться і подумає: "...о, одна з цих невагомих і прекрасних тіней схожа на поета, який проводжав мене тоді з любов"ю... а друга тінь, то мабуть Ідеал того поета... які ж вони красиві... витончені... і як личить їм обом Штраусова "музика дощу"... тобто музика "закоханого" мого снігу... отаке собі буде думати зима наша цьогорічна колись...)))у себе вдома... дякую Вам, любий Одуванчику, за щирі емоції, які висловили Ви у коментареві Вашому... це вже ніби "Канкан" за силою потоку і звучання...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Морський Леве... я напишу Вам - трішечки згодом... така ситуація...
|
|
|
||||||||||||||||||||||
