коли на небі немає зірок –
я бачу похмурі сни…
отакий зв`язок
міцний,
либонь, і вони…
…макро- і мікро-безмежність –
взаємозалежність…
не показна –
ДоброВільно взаємна,
радісна…
зрідка – лагідно-світло-сумна…
але завжди – високо-тонна,
природ-на
втомився бути самотнім ночами ти?..
небо зоряне через шибку до серця впусти –
сяй і світи!
сяй
і світи…
07.03.2013
"сяй
і світи…" - гарно, глибоко і мудро. Все в наших руках і головне, не перервати цей цілком природній міцний взаємозв'язок між зоряним небом і душею.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
такого зв"язку, якщо вже він встановився , не перерве ніщо - навіть смерть... хіба людина - відвернувшись у сні... але зірки - не мають сумнівів у взаємності, вони лагідно зачекають... і - дочекаються ж...
дякую Вам щиро, пані Наталочко...
У вірші немає похмурості, а є світло! Цікава поезія!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Вікторе Ох... уже сама Ваша увага - радість, Ваше слово - приємність... вдячна щиро Вам, що відчули за цими словами - Світло... бо це і є сфера моїх свідомо-підсвідомих устремлінь... (либонь, "у кого що болить, той про те і марить"... - це я про себе)
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не лякайте мене, любий пане Морський Леве! я не мала такого наміру - вбивати... навпаки - щонайбільше розважити... чи поділитися досвідом приватним - "незалежного щастя"...
насправді ж - я зрозуміла Вас по суті... і вдячна за таку щиру емоцію Вашу... високотонну...