***
Розлито у небі каву -
Арабіку чи робусту -
В холодній зимовій тиші
Наосліп не розбереш.
Хіба-що на хвильку місяць
Запалить медову люстру
З далекого срібногір’я,
З його сивобрилих веж.
Розхлюпано каву чорну...
В горнятку хмільної ночі -
Мольфарчине ворожіння,
Засіяне по світах.
Аж поки не збризнуть сонцем
Світання небесні зодчі,
Темнітимуть кавні краплі
У янгола на вустах...
(4.03.13)
Забув: тільки від "янголів з крилами " позбувайтеся скоріше вже... Якщо позбудетеся у цьому творі - підкажіть б.л.!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То й мені ті янголи далися... Обов"язково помізкую - можливо, щось таки в моїх думках та засвітить)))
Дякую за підказочку)
Трішки змінила, проте, чи вдало - не знаю...
Слухайте, у Вас лірика - стає настільки різнобарвною, чуттєво. сучасно-слівною і одночас висою, що мене зачаровує!!! Ви так піднялися за цей рік... Браво!!! Не очікував, якщо чесно, такого швидкого росту!!!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О... а мені приблизно не очікувалось таких схвальних слів від Вас...
Щире дякую... та абсолютно віддаю належне тому розумінню, що рости ще є куди і є...
Розхлюпала каву Леся
арабіку чи ячмінну,
янгол утік в піднебесся -
забруднила кава пір`їни.
Не пий, Лесю, кави ніколи
і янгол покине небо.
На люстру напали бджоли,
шукають обмануті меду.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00