з літа насушені чебреці
пахнуть свічками і ладаном…
намоленим
цвіркунами храмом…
теплим причасним вином,
настояним полинами…
церковними співами:
комариними
виги́нистими диска́нтами
і розважливими
бджолино-джмелиними
баритоно-баса́ми…
…щаслива рідкісна здібність –
у собі зберігати,
на порох уже перетлівши, –
пережитої радості аромати…
либонь, це і є результати
хисту-таланту ЖИТИ!
яко Благо – життя приймати…
…сухі чебреці пахнуть ситчиком
зелененьким
з дрібнесенькими квіточками…
оголеними
безтурботно руками,
коротенькими шортами і спідничками…
округло-привабливими колінцями,
засмаглими
пружно-легки́ми ногами…
виднокраями –
п`яльцями-вінцями…
вигорілими
до золотого відливу
ко́сами,
«долонями ніг»,
довірливо босими…
вітерцем грайливим
ти – не хочеш,
чи не умієш бути щасливим?..
…у тобі – вічний лід і невтішний вечір,
затаєна,
прихована ворожнеча…
ні, я – не жертва,
тобі – не офіра…
наче сухі мої чебреці,
сама у собі – я пахну миром…
…ніби спонтанна липнева злива –
сама у собі я сонячна
і незалежно щаслива…
з літа
насушені чебреці
пахнуть
торішнім раєм
псаломно благоухає
кожна ламка стеблина,
лілово-зелена…
...любові моєї перлина
сяє! –
від мучилищ твоїх захищена,
ніби у скойці, усередині мене…
02.03.2013
Пані Валю, я в захваті! Наче звивистою літньою доріжкою до річки збігла. Пахло теплим пилом, чебрецем, сонцем і кониками у траві. Про Вашу поезію немає у мене інших слів, окрім "люблю!"
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, люба пані Аллочко, читаючи Ваші слова, я також, ніби слідом за Вами, тією стежкою звивистою до річки - ув"язалася...))) ах... красота...
щодо відсутності "інших слів про мою поезію, окрім одного - люблю...", то є така "версія", що насправді Існує усього лише Одне Єдине Слово - Абсолютне Слово, яке має у собі всі інші слова - і нині сущі і потенційні...))) думаю, це Абсолютне Слово і є -ЛЮБЛЮ (бо любов - це дія, а не "назва предмету" - іменник, тобто...) не випадком же Іоан Богослов мовив: "У Початку було Слово.." - не Слова... і не Мова... таким чином - Ви сказали мені ВСЕ... дякую... і назваєм...
Доречі, хотів спитати і забув про Ваші першоцвіти - розпустились уже?
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
первоцвіти вийшли на поверхню - виросли на пару сантиметрів - і стоять, позгортавши долоньки свої зелені - ховають у тих долоньках теплих - білі, згорнуті, щомиті готові розгорнутися трикрило, квіточки... але ТА мить іще не настала - вони знають, коли вже буде безпечно зацвісти... зараз вони схожі на чисті і непорочні душі, які готові і чекають на Того, Хто має прийти - і прийде поза сумнівами... радісний трепет внутрішній, упевненість і така ніжність у чеканні їхньому... навіть більше, чим у чеканні закоханих на першому побаченні - бо тут відсутнє саме навіть поняття сумніву... Він прийде, Він уже йде - Він уже приходить - Дух Святий весни...
а пролісочки - блакитненькі первоцвіти - вони ще не сходять... бо під снігом, який не до решти зійшов... і вони трішечки потім - за білими - так щовесни...)))
Гарно, осяйно-багато-барвно, піднесено-радісно, духовно. Нагадало і дитинство мені, деякими рядками
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
думаю, така наша "місія основополжна"- підтримувати і помножувати Світло в наших серцях, серцях усіх, з ким маємо дотичність і в усьому світі нашому... радію,що вірш викликав у Вас, пане Вікторе, милі спогади дитинства...
Гарно ви запашний чебрець, Валю, з дитинством порівняли!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, пане Ігорю, ситчик зелененький в квіточку друбну і босоногість безтурботна - справді, либонь, із дитинства сюди явилися, але засмагла округлість колінець - то вже, найщвидше - юність... )))
І справді здібність - мати внутрішній еліксир, настоєний сокровенними спогадами-молитвами, який є найкоащим оберегом на життєвій стежці
Згадалося у паралелях стільки своїх - і облич, і подій...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, я сподіваюся, що ті спогади, яких торкнулися розбуджені цим віршем асоціації, були приємними, як пахощі насушених моїх чебреців... дякую Вам, пані Окрилена! і за увагу Вашу, і за відгомін - тонко-вібраційний)))
Валюшо! Це чудова сповідь віруючої людини. Чебреці - лишень образ, через який відкрилася Душа. Дякую за щирість.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам щиро і радісно, люба пані Валентино! Ви побачили за чебрецями моїми, з літа насушеними - суть... завжди радію візитам Вашим і кожному Вашому слову... - правда-правда...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, пані Олесю (olesyav)за прекрасне визначення... багатогранно і глибоко - отже, це... діамант...))) за законом аналогій - можна дійти висновку, що саме таким є "інструмент" ВАШОГО сприйняття світу і "ближніх", їхніх проявів у творчості (в тому числі) - багатогранним і глибоким... одне слово, щоб висловитися стисліше, то варто сказати відверто - як на мою думку - Ви - діамант, який сприймає світ "багатогранно і глибоко"... отак я складнувато трохи "відкланялася" Вам у відповідь..)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Володимире Рідний... завдяки Вашому відгуку - знаю тепер, що вдалося оселити ті ладаново-богородичні пахощі чебрецеві (чебрець називають богородичною травою неспроста, справді пахне церквою...) - зберегти "смак" чебрецевого духу у віршеві... це й було, мабуть, надзавданням...)))
…щаслива рідкісна здібність –
у собі зберігати,
на порох уже перетлівши, –
пережитої радості аромати…
либонь, це і є результати
хисту-таланту ЖИТИ!
яко Благо – життя приймати… --- витончено, глибинно, з весноююю
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам усміхнено-блакитно, люба пані Тетяно, за витончене і глибинне сприйняття вірша мого... так... пам"ятати гарне і забувати протилежне - хіба не в цьому талант жити?... радію, що Ви мене підтримуєте у такім "відкриттю"... бажаю і Вам весни - з усіма її радостями...