ти почуваєшся так ніби у тебе температура
коли лежиш ось так не підводячись
тисячі секунд вперед
і спершу навіть неможливо зрозуміти що сталось
чи станеться але ти абсолютно впевнена –
все стається не просто так
що настрій то ніби папір
на якому чітко відображається невидимий малюнок
майбутнього яке тобі не сподобається
скоріш за все
тому ти воліла б порвати його на шматки
спалити розтерти знищити і забути все
як сон
але то неможливо бо ще зовсім нічого не сталось
зовсім нічого
і напевно не станеться
а той малюнок навіть не існує
у просторі
та від того ніколи не легше
бо твій внутрішній біль настільки сильний
що починаєш божеволіти
а хибні відчуття все ж достатньо справжні
щоб разом із сюрреалістичною картиною підсвідомості
тобі нічого не лишилось
як прийняти все це і вірити в неминучість
майбутніх страждань та в свою
справжність
ненавидячи себе за це
і за злочин якого ти ще не скоїла
та сподіваюсь не скоїш
бо ти ж просто лежиш ось так не підводячись
і нічого не можеш..
|..написати|
*фонова композиція – Agrypnie «0545»
бля оце з цього 
