Зима коси мами снігом замітає,
А вона на діток кожен день чекає,
Діти та онуки, мої ластів’ята,
Як ви приїжджаєте, то радіє хата.
А, як вас немає такі довгі ночі,
Буває до ранку не закрию очі,
У вас доріг багато та одна до хати,
Тут на вас чекає ваша рідна мати.
Скільки того віку про те Бог лиш знає,
Зайде сонце спати вузлика збирає,
В останню дорогу все наладнувала,
Молилась Богу сльози повтирала.
Як птахи осінні роки пролітають,
Кожен день здоров’я в мами забирають,
Сонце зустрічала ранесенько в полі,
Та не нарікає, вона вдячна долі.
Діток підіймала – це її надія,
Дякуючи Богу здійснилася мрія,
До ладу все склалось є кому радіти,
Дай Боже здоров’я ще трохи пожити.
Внуків дочекалась – це така потіха,
Прошу тебе, Боже, відверни від лиха,
Сніг біліє всюди і мороз тріщить,
Кожен день цінуйте і ту кожну мить.
Цілуйте морщинки, цілуйте руки,
Мами все багатство – діти та онуки.
http://antonina.in.ua/index.php/matusi/128-mamina-zima.html
