все що у нас є
це нічні міста і постіль на двох
все що у нас є
це тремтливе тепло
і те що вміщається в слово любов
все що у нас є
це квиток в один кінець
трохи тепла і втомлена ніч яка затихає
під синхронне залягання тілесних мовчань
серце моє
ти знаєш
скільки порожнеч і осінніх доріг
я промчав повз твоє голосне стукотіння
що сповіщало про свіжий надрив на рубцях
тіло моє
ти знаєш
як то млосно шукати твого відголосся
у всіх чужих інтонаціях
у всіх надмірних осінніх застудах
аби лиш відчувати завжди
твою простоту
твою цнотливу завбачливість?
любове моя
ти знаєш
майже усе
не відкриваєш завіс
не зупиняєш антракт
ідеш в супереч нам обом
тобто на перекіс
і поки цей світ нас штовхає у біг
до розбитих вітрин і пустих кровотеч
підійшовши до тіні твоєї сказав
я шукав тебе вічність
ти маєш іти?
у відповідь порожнє
авжеж
