Бідою- лихом об земельку вдарю-
Куплю нові парфуми і права,
Візьму того, хто грає на гітарі,
Щоб в музиці кохалися слова!
І світ за о'чі! Не шукайте навіть-
Ми викинем у річку телефони!
І зможем непотрібне все зоставить
Там, за останнім знаком заборони...
Ми будемо закохані та вільні...
Закінчиться бензин-продам машину.
І будуть в нас дорога й небо спільні,
Не ділені на рвані половини...
Не знаю,чи повернемось додому...
Нелегко лагодити спалені мости...
Та гірше- непотрібними нікому
В стоячому болоті "зацвісти"!
***
Вже маю і машину, і гітару,
Трояндові парфуми прикупила...
Чи зможу я знайти собі до пари
Того, хто мріє відростити крила?..
Думаю, такий сміливець знайдеться (хто шукає, той завжди знаходить )Так мрійливо і романтично! На жаль, буденна суєта так часто заважає нам відірватися від землі і податися назустріч своїм мріям...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Класно! Ходять по Санжарах люди, кидають байдужі погляди, навіть не здогадуючись, яка ранима, ніжна і мрійлива жіноча душа пройшла поруч. Пробачте за чергове чому: А ви граєте на гітарі?
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
колись, давно, в минулому житті... Вже й забулося...
А живу я не в самих Санжарах, а в селі біля Санжар, в сторону Вашої рідної Решетилівки.
Щиро дякую, що завітали!
Знаєш моя хороша...Хай ніколи в житті в тебе не виникає такого бажання.Бажаю,щоб коханий був поруч і не дозволяв тобі навіть про таке думати.Щастя тобі великого.Цьом...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00