пустотливі струмки
збирають
розсипані білі коси
зими –
бавляться з ними:
сплітають у колоски –
веселі
в`юнкі коси́чки…
вплітають
срібні нитки,
закосичують
у дрібні
кришталеві дзвіночки –
і бринять, і сяють
стрімкі́ колоски,
у всі низи́ни
і долини́ –
розсипаються сріблом
живим
до річки…
…як ніби домовички́
і домови́чки –
грайливі
заплітають удосвіта,
невідь для чого,
білим коням
шовко́ві
розсипчасті білі гриви…
…прокинулась,
глянула у вікно,
устала з ліжка по́хапцем
на землю холодну – боса:
щось не так…
провела долонею –
дивний знак!..
хто?.. посплітав і мені
у колосочки дрібні
по подушках білих
пухнасто-тілих
русяво розсипані
і розмаяні
сонні коси…
…може, ти?..
приходив до́світком
уві сні…
…бринять
у моїй оселі
кришталево-сріб-ні
коси́чки веселі…
10.02.2013
Чудесна казочка, треба буде якось якійсь лялі прочитати Я навіть картинки уявляла, читаючи ( в мене не часто таке буваэ), асоціації з казкою про Снігову королеву про Нарнію і про русокосих дівиць
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікаві, справді, асоціації... навіть "про Нарнію"?...
сніг тане - і хтось когось безнадійно любить - власне, усього лиш... ти, Божено, завжди чекаєш казок, коли заходиш "до мене" - а що може бути кращого, чим те, що ти їх знаходиш... я завжди рада тобі... і казкам, яких ти шукаєш - і знаходиш... з радістю напишу іще... заходь...
Рада за вас! колись було , снився мені сон що я собі косу заплітаю, а прокинулась і справді серед волосся було заплетено тоненьку кіску - дивно було...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
кажуть, що косички люблять заплітати - домовики... найчастіше - коням гриви заплітають... людям - дуже рідко.. таким чином, Ваш досвід - винятковий... як і Ви...
весна, весняні струмки-подорожівирішать багато чого , зміни в житті несе весна, все причипурилося, до ладу призвелося, упорядочилося в часі та просторі, і навіть сновидні чепуруни до Вас завітали... Цікавий вірш-сон... багатообіцяючий...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
він - гарний і красивий... він - фабульно цікавий і навіть несподіваний дещо... він - такий... як ті струмки - я в нього зараз дуже лагідно закохана...
стосовно весняного обновлення - це гарантований процес - я так люблю весну - це такі приємні переміни на краще... завжди... весна не зрадить...
гіпертонія моя стала контрольованою, чи, може, я вже з нею звикаюся, тому - можна й не думати про це... Той, Хто Любить Мене Щиро - Він зі мною... десь був трохи відлучився, але ж у нього також є свої справи і своє життя... може, тепер Він може зі мною говорити - у голові моїй стих попередній гул... і, головне, я вирішила залишатися СОБОЮ... одне слово - все ОК...
дякую Вам, Віточко, за візит і турботи Ваші щодо мене... щиро і з неодмінною симпатією - я...