Порожньо… ти пішла…
Не залишивши тепла…
Зимно навколо…, і ти,
Всі зруйнувала мости,
Якось не стало бажань,
Все без надії, без сподівань,
Стало самотньо між стін,
Поволі вмираю один.
Пам’ять на дотик як хміль,
Душу пронизує біль,
Запах парфумів твоїх,
Ти зникла як перший сніг.
Більше нічого нема,
Ти тихо пішла…
Якби я була письменниця,то написала б цілу книгу про те ЯК вона пішла,якби я була кіноматографом-режисером, то зняла б фільм на цей вірш, а як читач, я просто перечитуватиму його знову і знову і уявлятиму,ЯК вона пішла . . .
- по цьому рядку - пам,ять - радіє? чи - пече? бо, як пече - то можна інше порівняння віднайти, бо здається, що факт покинення - виклакає хміль(а хміль - радість) (просто літературні перемовки-поради)