Білі лебеді летіли
Душу холодом зігріли
Білі лебеді – життя
Чорні це – журба, журба
У воді вони кохались
Та із чорного знущались
Не такий ти, ти не наш
І не йди у наш плац
Не літай поруч із нами
Не кохай, люби востаннє
Не приходь до нас у гурт
Полиши ти цей абсурд!
Білі лебеді летіли…
А чорнявого лишили…
Не такий він, не такий
Він німий, глухий, чужий
Сплюндрували, залишили
Лиш вони кохання вбили
І пішов він від життя
І не має вороття
І забрав своє кохання
У душі вже сніг прощання
А у серці рана тліє
Ще жевріє, хтось радіє
Ти сумуєш та кричиш
А вони підуть на біс
Вони підуть, тебе забудуть
Іще знайдуть, іще здобудуть
Знущання, що колись давали
Кохання, що колись вбивали
І буде суд – настане каяття
Цим лебедям не має вороття
Нема прощення для незнання
Світить сонце – сонце раннє
Вечір бродить, гасне зірка
В голові твоїй вечірка
І вогонь вже не пече
І печаль журбу несе
Кличе, манить, шаленіє
І кохання знов жевріє
А лебеді чорні та білі
Гуляють тепер на весіллі
Співають, танцюють, гудуть
Та чорного лише не чуть
Цькували, гнобили, лишили
Накинули сітку та полетіли
Не взяли у танок малюка…
Хай вернеться їм їхнє життя….
