Михаил
Антонович
Гальчинский. це автор того вірша."Янголи"
щойно знайшла
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба Віточко... радію, що Вас так зацікавила тема Олірни... Ви там буваєте... але буваєте і в інших площинах... як і всі ми... якщо захочете про це детальніше - то можемо поговорити у приваті...
завжди радію спілкуванню нашому... щиро... і зацікавлено...
Яка невагомість.... У поглядах, як у провідниках струменіє енергетика. Скільки сонця тут і добра , і тепла
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
погляд - це дотик... помічали ж, звичайно, що, коли хтось дивиться на Вас, несподівано озирнетеся у відповідь на погляд чийсь...
погляди - це дотики... різними бувають дотики ті... колись напишу про один погляд - якраз протилежний цій моїй світлій ефірній нитці... я його проз сон відчула (у метро сталася подія...) - і так мене захистили - розбудивши... бо погляд той був чорним-чорнющим... з глибин темряви... завдяки тому, що я проснулася і миттєво дещо вдіяла, захищаючись (виключно інтуїтивно... нічого я про такі впливи не знала, нічого більшого, чим усі ми знаємо про таке, не вірячи...) - наслідки звелися до мінімуму...
дякую Вам, люба пані Окрилена... Ваші погляди завжди сповнені сонця! і я завжди рада "бачитися" з Вами...
Валю! Чудова мелодія між Ти і Я,і музика на крилах дня, гармонія і близькість в почуттях,вже не окремо,хочу Ми сказать.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...бувають такі погляди у людей інколи - як ніби музика, пронизана світлом... то любов проз зір із душі струменить і осяває... це справді той прекрасний момент, коли "я" і "я" - звучать як "МИ"...
Музика погляду - так незвично і так чуттєво, витончено... Заворожує Ваша незбагненна мелодія, налита сріблом!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивовижно! хоч струмок у мене з атласною певерхнею і пронизаний сонцем - золотом отже - я, роздивляючись цей вірш ще ДОслівно - весь час бачила і відчувала срібло... і от Ви, Наталю - хоч у віршеві срібла і немає , пишете "незбагненна мелодія, налита сріблом" - саме СРІБЛОМ... я вражена - отже, срібло там було, і хоч і не проявлене словом - в "аурі" вірша присутнє... дякую Вам, за тонке сприйняття...
Ти музику чуєш в напоєних небом струмках,
мовчанні симфоній,
солодкім полоні у маревах свого безсоння,
в якім безборонна,
у рідних, коханих руках.
Зриваєшся в світло. Шалено пульсує у венах
прозріння і вище,
уже не лякають вчорашніх надій попелища,
а сни твої віщі
пронизують темінь.
Крізь нас пролітають усі непокірні вітри,
бентежать уяву,
розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім,
на ранок зростають
в нестримності рим.
Встеляєш словами, що линуть з небесних осель,
стежину до серця,
яке крізь моря й океани до тебе озветься
у ритмі інерцій
весняних новел.
На кінчику пензля незримого Майстра згори
краплина бажання,
яке розцвіте в твоїм серці у лоні світання,
неначе останній
безумного шалу порив...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00