а може…
у тому був якийсь
провіденційний скритий смисл…
щоб ми
у просторі і часі
отак немислимо зустрілися,
зійшлись
стежками
допитливо наблизились,
словами,
лякливими руками
одне до одного торкнулись –
думками
одне від одного
сахнулись
відчуттями
і розійшлись…
ми – не домовились…
бо – не пора…
триває споконвічна гра…
у нас і поза нами…
у кожного своя – ме́та-мета́…
різниця?
різниця до первісного проста:
творити!
оддати радісно й забути…
щоб знов творити:
бо – любити…
чи навпаки –
все намагатися обмежити, зім`яти,
прорахувати,
привласнити,
контролювати,
у себе поглинати,
в собі, наче в узилищі, тримати –
пожадно й ненаситно споживати…
тягар надмірний волочити –
нудьгу нездібності любити…
ти
я
ме́та-Ідея:
углиб – увись…
стежки наблизились –
і розійшлись:
різно-направились…
взаємно різновбереглись…
…хоча,
можливо,
був у тому
якийсь –
провіденційно-скритий
смисл…
07.01.2013
наша людська сутність-це дорога .І зустрічі й розлуки також.Навіть на відстані можна доповнювати один одного,в залежності від Вищого Смислу .Ви праві ,Валю .вЕСЕЛИХ СВЯТ !
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Олю! вдячна... яку прекрасну думку висловили Ви у цих трьох рядочках - "...Навіть на відстані можна доповнювати один одного,в залежності від Вищого Смислу..." - це тема, яку я "чекаю", чекаю, коли вона готова буде матеріалізуватися у слова, щоб стати віршем... у цьому - справді великий смисл... і навіть - таємниця... вправно "захована" на самому видному місці...
Гарні слова! такі, які дійсно закликають задуматись і так чудово їх поєднано, що читаючи, я просто всі ці почуття бачу і відчуваю перед очима, в руках, в серці... Молодчинка!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба Ліночко... "...я просто всі ці почуття бачу і відчуваю перед очима, в руках, в серці... " - особливо за такі співпереживання щирі... це свідчить про щасливу здібність Вашого серця бачити глибше, чим фізичним зором... завжди радію Вам...