Моя сусідка, вже старенька бабця,
Життя поклала на вівтар села...
Тепер он шкутильгає в старих капцях-
На нОві заробити не змогла...
Ще пам'ятає в "паличках" зарплату-
Навіщо гроші людям у селі?
І як ночами будували хату,
Чи обробляли клаптики землі...
Як кланялася голові колгоспу,
Щоб донечкам її "бумагу" дав-
Поїхать вчитися було не просто:
Хто народивсь тут, тут і помирав...
Від здоєних корів німіють руки,
І ледве землю міряє ногами,
Та ще знаходить сили щоб онуків
Почастувать із печі пирогами...
Усе її багатство-то картини,
Що дівкою на посаг вишивала,
Старенька під соломою хатина,
І пісня, що за обрії злітала...
Чудовий вірш і по змісту, і по поданню! Заставляє поспівчувати і засумувати! Проте така доля не тільки у сільських людей...Ми всі положили життя і сили на розвиток "Країни Рад", а в результаті ті, хто був біля кормушки, пограбували всю країну і положили на весь народ ...з прибором!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, за коментар. Я погоджуюсь з Вами- важко було всім. Але...
ДАНИЙ ВІРШ ЦІННИЙ В ХУДОЖНЬОМУ СЕНСІ ЗА ЗМІСТОМ І ІДЕАЛЬНИЙ ЗА ПОЕТИЧНОЮ ФОРМОЮ, ТОМУ СПРИЙМАТИ ЙОГО ТРЕБА В ЦІЛОМУ.
ЗМАЛЬВАНА ДОЛЯ БАБУСІ РЕАЛЬНА І ДУЖЕ БОЛЮЧА. Я НЕЩОДАВНО П‘ЯТЬ РОКІВ ПРОЖИЛА ПО СУСІДСТВУ З ТАКИМИ БАБЦЯМИ І ЗНАЮ ПРОБЛЕМИ СЕЛА, МОЖЕ НАВІТЬ КРАЩЕ, НІЖ ХТОСЬ ІНШИЙ...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я про твір Ваш написав, тут, на Сайті Поезії, не політична трибуна(чому й хто що зробив), а обговорення - ЯК СТВОРЕНИЙ ВІРШ письмовою людиною, ЯКА ЙОГО ЕСТЕТИЧНА ТА СЕНСОВА ЦІННІСТЬ, саме вірша!)
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00